Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. му середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, перед­бачених КЗпП України

му середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, перед­бачених КЗпП України.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушено­го прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі неза­конно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган вино­сить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переве­денні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу виму­шеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шко­ди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призве­ли до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, орган, який роз­глядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

У разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документів.

З цих же підстав допускається стягнення з працівників сум, виплачених їм відповідно до раніше прийнятого рішення комісії по трудових спорах при по­вторному розгляді спору.

У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноваже­ний управляти майном ліквідованого підприємства, а у відповідних випадках — правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимуше­ного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівни­ка таким, якого було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто внаслідок змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрут­ства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

10. Законодавство про працю

10.15. Охорона праці та її правове регулювання. Відпо­відальність власника за шкоду, яка заподіяна з його вини працівникові. Правова допомога адвоката у таких справах.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-чних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, с-рямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі:ової діяльності. Державна політика в галузі охорони праці базується на таких принципах, як:

— пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності робото­давця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

— підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

— комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодер­жавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

— соціальний захист працівників, повного відшкодування шкоди особам, які
потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

—встановлення єдиних вимог з охорони праці для усіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

—адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

—використання економічних методів управління охороною праці, участі дер­жави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

—інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

—забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, ор­ганізацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

—використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

На всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці; забез­печення яких покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективно­го та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засо­би техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворю­вань працівників.

Поиск по сайту: