Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. У цілому постанови місцевих судів про закриття справ відповідають вимога ч чинного законодавства

У цілому постанови місцевих судів про закриття справ відповідають вимога ч чинного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІП «Про судоустрій України» судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України. Це стосується і постанов про закрит~; кримінальних справ. Усупереч вимогам закону окремі суди не зазначали у поста­новах, що вони винесені іменем України.

Згідно зі статтями 7-1 I^і КПК України суди вправі звільнити від кримінальне* відповідальності осіб лише на підставі постанов, які винесли прокурор а'-: слідчий за згодою прокурора. Проте деякі місцеві суди Закарпатської області за­кривали справи за постановами органів дізнання чи помічників слідчих, які не були наділені відповідними повноваженнями.

Загальними недоліками у роботі більшості суддів є те, що в постановах про закриття справ не розкривається сутність обвинувачення, не вказуються підстава для звільнення осіб від кримінальної відповідальності тощо.

Усупереч вимогам ст. 248 КПК України при закритті справ деякі місцеві суп не скасовували обраний обвинуваченому запобіжний захід, не вирішували питан­ня про відшкодування судових витрат та про долю речових доказів.

Траплялися випадки, коли органи досудового слідства безпідставно притягу­вали осіб до кримінальної відповідальності, а потім направляли справи до суду j постановами про їх закриття. Місцеві суди погоджуються з незаконними поста­новами і закривають справи щодо таких осіб.

Згідно зі ст. 12 КПК України потерпілий має право оскаржити рішення сугт про закриття справи в апеляційному порядку. Однак деякі суди цієї вимоги зако­ну не виконували, а навпаки, вказували у постанові про закриття справи, що во­на оскарженню не підлягає, чим порушували права потерпших.

Деякі місцеві суди не зазначали строків оскарження і не направляли по-І терпілим копії постанов про закриття справ.

Незважаючи на те, що ч. З ст. 248 та ч. 4 ст. 282 КПК України для справ цієї ка­тегорії встановлений семидобовий строк подачі апеляції, деякі місцеві суди в ре­золютивній частині постанов про закриття справ невірно посилалися на ч. І ст. 349 КПК України, в якій передбачено подачу апеляції протягом 15 діб.

Відшкодування шкоди потерпілим у зв'язку із закриттям кримінальних справ

Місцеві суди в основному дотримуються вимог ст. 28 КПК України та п. І постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 «Праї практику застосування судами України законодавства про відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитогв майна», де роз'яснено, що в разі закриття кримінальної справи цивільний позо» не розглядається, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільно го судочинства.

Деякі місцеві суди під час розгляду справ цієї категорії не роз'яснювали, як т вимагається у п. 7 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, по­рядок вирішення заявлених цивільних позовів потерпілих.

Реагування судів на порушення закону

Виявивши значні порушення вимог статей 228—232 КПК України, деі місцеві суди не завжди використовували надане їм право повертати кримінг справи прокурору для усунення допущених порушень закону в порядку ст. 2 КПК України.

В основному справи повертались органам досудового слідства через недоліки: неповне викладення у постановах фактичних обставин справі відсутність посилань на норми матеріального та процесуального закону; не

-627

Додатки

знайомлення потерпілих або їх представників із постановою слідчого про направ­лення справи до суду; нероз'яснення прав потерпілим, що передбачено ст. 49 КПК України; відсутність візи прокурора на постанові щодо згоди на направлен­ня справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності; відсутність даних про завдані збитки та їх відшко­дування тощо. Крім того, в деяких кримінальних справах були дані про осіб, які вчинили злочини, однак органи досудового слідства не вживали дійових заходів для їх розшуку, а направляли до суду постанови про закриття цих справ у зв'язку із закінченням строків давності.

Більшість місцевих судів, розглядаючи справи і виявляючи порушення закону, належним чином на них не реагували, окремих ухвал у порядку ст. 232 КПК Ук­раїни не виносили.

Практика апеляційного перегляду справ

Суди апеляційної інстанції відповідно до чинного законодавства перевіряли законність та обґрунтованість судових рішень місцевих судів і скасовували неза­конні постанови про закриття справ.

Розглядаючи справи цієї категорії, деякі місцеві суди не завжди повідомляли учасникам процесу про час слухання справи, через що постанови про закриття справ скасовувались, а справи направлялися до місцевих судів на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні деякі суди не завжди заслуховували думку прокурора, сторін і постановляли рішення про закриття справ, які потім апеляційні суди ска­совували.

При вирішенні питання про закриття справи суд відповідно до ч. З ст. 7^і КПК України зобов'язаний з'ясувати у підсудного, чи згоден він із цим, інакше таке рішення підлягає скасуванню.

Деякі суди виносили незаконні постанови, не враховуючи заперечень обвину­вачених проти закриття справ. За апеляцією сторін такі судові рішення скасову­валися.

Відповідно до положень статей 45-48 КК України, кримінальна справа щодо обвинуваченого не може бути закрита, а ця особа звільнена від кримінальної відповідальності, якщо у неї судимість не знята і непогашена в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 46 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим допускається в разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Невиконання хоча б однієї із цих умов не надає права суду для звільнення особи від відповідаль­ності.

Таким чином, аналіз практики застосування судами законодавства, що регу­лює закриття кримінальних справ, засвідчив, що в новому КК України, а також КПК України істотно змінено підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності та порядок закриття справ. У зв'язку з цим у практиці судів ви­никають численні складні питання, які вони вирішують по-різному. Тому вбачається вкрай необхідним прийняття найближчим часом постанови Пленуму Верховного Суду України, в якій були б надані відповідні роз'яснення судам з пи­тань застосування законодавства, що регулює закриття кримінальних справ.

------------------------------------------- 673

Поиск по сайту: