Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовуються акти законодавства Союзу РСР з пи­тань, які не врегульовані законодавством України (до прийняття відповідних актів), за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо­вослужбовців та членів їх сімей» офіцери, прапорщики, мічмани і військовослуж­бовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв'язку зі скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею в порядку, що визна­чається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Зако­ну передбачено, що ті його статті, де йдеться про пільги та компенсації, які визна­чатимуться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вводяться в дію після прийняття відповідних рішень.

Оскільки питання про забезпечення жилою площею зазначених категорій військовослужбовців Урядом ще не вирішено, є підстави вважати, що з цього питання чинний п. 19 Положення про пільги для військовослужбовців, військо­возобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей (затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 р. № 193).

Відповідно до статей 37, 42 ЖК України, підприємства, що мають відомчий житловий фонд, беруть на облік (і надають жилі приміщення) у передбачених за­конодавством випадках, крім своїх працівників, також працівників медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосеред­ньо обслуговують трудовий колектив. Взяття на облік як таких, що потребують поліпшення житлових умов, інших осіб і надання їм жилих приміщень з відомчо­го житлового фонду не відповідає цьому законодавству.

Черговість надання жилих приміщень згідно зі ст. 43 ЖК України визна­чається часом взяття на квартирний облік. Утих випадках, коли громадянин із за­гальної черги за його заявою береться на пільгову чергу, черговість визначається з часу взяття на пільгову, а не на загальну чергу (крім випадків, коли його помил­ково включили в загальну, а не пільгову чергу).

Згідно з п. 5 ст. 12, статтями 31, 43 ЖК України жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду надаються громадянам у встановле­ному законодавством порядку, в тому числі з додержанням черговості. Сама по собі участь громадян за договором з підприємством (установою, організацією) у будівництві жилого будинку, внесення коштів на його закінчення не може бути підставою для позачергового надання жилого приміщення, якщо законодавством не передбачено першочергове або позачергове надання жилого приміщення даній категорії громадян.

Судам слід мати на увазі, що згідно з п. 39 Правил обліку громадян, які потре­бують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень адміністрація і профспілковий комітет підприємства вправі за згодою трудового колективу поза­чергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску.

Відповідно до статей 4—6 ЖК України, державний житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян.

Відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих бу­динках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нор­мами цивільного, а не житлового законодавства, незалежно від їх тривалості.

11. Житлове законодавство

Права й обов'язки сторін за договором найму жилого приміщення регулюють­ся нормами житлового, а не цивільного законодавства. Зокрема, права й обов'яз­ки, пов'язані з поліпшенням житла, належить визначати не за ст. 272 ЦК України, а за ст. 61 ЖК України і Правилами користування приміщеннями житлових бу­динків і прибудинковими територіями (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572). Згідно з п. 36 цих Правил вартість виконаних наймачем (орендарем) робіт по поліпшенню спорядження квартири або встановленню нового обладнання, демонтаж якого неможливий без пошкод­ження квартири, відшкодуванню не підлягає. Виходячи з цього поліпшення, що можуть бути демонтовані без пошкодження квартири (наприклад, збудований сарай, погріб), наймач може на свій розсуд демонтувати або за погодженням сторін на визначених ними умовах передати наймодавцю чи новому наймачу.

У члена сім'ї наймача, включеного до ордера на заселення жилого приміщен­ня, право користування останнім виникає у зв'язку із включенням до ордера, а не у зв'язку із вселенням у це приміщення. Тому в разі невселення в приміщення без поважних причин у строки, передбачені ст. 71 ЖК України, ця особа визнається судом такою, що втратила, а не такою, що не набула право на користування на­даним на сім'ю жилим приміщенням.

У випадках, коли згідно із законодавством жиле приміщення надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та профкому або за спільним рішенням громадської організації та її профспілкового органу з наступним повідомленням виконкому місцевої ради або місцевої державної адміністрації (статті 52, 53 ЖК України), право на жиле приміщення виникає з часу його на­дання, тому в разі відмови у видачі ордера може бути заявлено позов про його ви­дачу.

Враховуючи, що згідно зі ст. 112 ЖК України наймачі жилих приміщень у бу­динках державного або громадського житлового фонду підлягають виселенню з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, незалежно від того, чи перебувають вони на черзі на поліпшення житлових умов, слід вважати, що в разі невиконання обов'язку по відселенню організацією або виконавчим комітетом ради, яким належить буди­нок, зазначений наймач має право пред'явити до них позов про надання жилого приміщення.

Оскільки за змістом статей 64, 65 ЖК України наймач і члени сім'ї, що прожи­вають разом з ним, набувають права користування одним жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, особа, яка вселилась до наймача як член сім'ї, не набуває права користування займаним ним жилим при­міщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного чи громадського житлового фонду або якщо є інші докази того, що вона при цьому не змінювала свого постійного місця про­живання.

Виходячи з положень Конституції України про гарантування громадянам сво­боди пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою як для визнання права користуван­ня жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому.

За змістом ст. 65 ЖК України за особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім'ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизовано­му нею жилому приміщенні.

Поиск по сайту: