Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. Пленум Верховного Суду України

Пленум Верховного Суду України

ПОСТАНОВА

від 11 лютого 2005 р. № 1

Про деякі питання, що виникають під час розгляду

судами України скарг на постанови органів

дізнання, слідчого, прокурора

про порушення кримінальної справи

Рішенням Конституційного Суду України (далі — Рішення) від ЗО січня 2003 р. № З-рп/2003 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є некон­ституційними), ті положення ч. 6 ст. 234, ч. З ст. 236 Кримінально-процесуально­го кодексу України (далі — КПК), які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи.

З метою однакового і правильного застосування положень кримінально-про­цесуального законодавства, яке стосується порядку розгляду судами скарг на по­станови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи,

Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Звернути увагу судів на те, що ті положення ч. 6 ст. 234, ч. З ст. 236 КПК, які
визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
втратили чинність із дня ухвалення Рішення, тобто з 30 січня 2003 р.

У зв'язку з цим на досудових стадіях кримінального процесу суди зобов'язані приймати до свого провадження скарги на постанови про порушення криміналь­ної справи щодо певної особи, що надходять від осіб, стосовно яких порушено кримінальні справи, або їхніх захисників та законних представників. Такі скарги приймаються місцевими чи апеляційними судами за місцем розташування ор­ганів, які винесли зазначені постанови, з дотриманням правил підсудності, виз­начених статтями 33, 34 КПК та іншими законами України (наприклад, частина­ми 5, 6 ст. 13 Закону від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ «Про статус суддів»).

Відповідно до чинного процесуального законодавства (ч. 2 ст. 98 КПК), якшо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила зло­чин, справу має бути порушено щодо цієї особи. У зв'язку з цим слід визнати пра­вильною практику тих судів, котрі приймають до провадження і розглядають на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину, якщо за обставинами справи особі, яка по­рушила справу, була відома підозрювана у вчиненні злочину особа (наприклад, коли у мотивувальній частині зазначеної постанови названо прізвище особи як такої, що вчинила злочин).

2. Розглядаючи на досудових стадіях процесу скарги на постанови про пору­шення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не вправі розглядати й заздалегідь вирішу­вати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

3. Судам необхідно мати на увазі, що загроза порушення конституційних прав особи внаслідок незаконного порушення кримінальної справи може виникнути

Поиск по сайту: