Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. відмову від дачі показань

відмову від дачі показань. У разі ж, коли зазначені особи погодились давати по­казання, вони несуть відповідальність за завідомо неправдиві показання.

21. Конституційне положення про здійснення правосудця виключно судами зобов'язує їх розглядати кримінальні справи і про злочини, перелічені у ч. 1 ст. 27 КПК. У зв'язку з цим суд не може передати матеріали такої справи на розгляд то­вариського суду в порядку, передбаченому ст. 51 КК та ст. 8 КПК.

22. Гарантовані статтями ЗО і 31 Конституції недоторканність житла і таємни­ця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є невід'ємним правом особи. Дозвіл на проникнення до житла чи до іншого во­лодіння особи, на накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку в поштово-телеграфних установах та на зняття інформації з каналів зв'язку надається тільки судом. За результатами розгляду матеріалів про надання такого дозволу, який здійснюється судом з додержанням таємниці слідства, ухвалюється процесуальне рішення.

Слід мати на увазі, що статті 9 і 13 Перехідних положень Конституції (роз­ділу XV) на дію ст. ЗО (в частині надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння особи) та ст. 31 Конституції не поширюються.

23. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються іменем
України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку ор­
ганами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організа­
ціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх
об'єднаннями.

У разі невиконання судових рішень суди мають піддавати винних у цьому осіб встановленій законом відповідальності.

24. Звернути увагу судів на те, що керівні роз'яснення Пленуму Верховного
Суду України щодо застосування чинного законодавства, дані до введення в дію
Конституції України, можуть застосовуватись при розгляді справ у частині, що не
суперечить Конституції.

- 612

Додатки

Іменем України РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним зверненням

громадянина Солдатова Геннадія Івановича

щодо офіційного тлумачення положень статті 59

Конституції України, статті 44

Кримінально-процесуального кодексу України,

статей 268, 271 Кодексу України

про адміністративні правопорушення

(справа про право вільного вибору захисника)

м. Київ

від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000

Справа № 1-17/2000

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича — головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича — суддя-доповідач,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув на пленарному засіданні справу про офіційне тлумачення поло­жень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 42, 43 Закону України «Про Конституційний Суд України» стало конституційне звернення громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Кон­ституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 94 Закону України «Про Конституційний Суд України» є наявність неоднозначного застосування поло­жень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу

Поиск по сайту: