Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. 15. Вирішуючи питання про вид та міру покарання особі, визнаній винною у наклепі або образі, суди повинні дотримуватись вимог ст

15. Вирішуючи питання про вид та міру покарання особі, визнаній винною у наклепі або образі, суди повинні дотримуватись вимог ст. 39 Кримінального ко­дексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 22 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

16. При прийнятті заяв у цивільних справах про захист честі і гідності судам слід більше уваги звертати на їх відповідність вимогам ст. 137 ЦПК України. Така заява має, зокрема, містити в собі дані про те, які саме відомості, що порочать особу, поширені відповідачем, з зазначенням часу, способу й осіб, яким такі відо­мості повідомлені, посилання на докази, що стверджують зазначені обставини, а також прохання про спростування відомостей. Позовна заява оплачується дер­жавним митом у встановленому ст. 64 ЦПК України розмірі. Невиконання зазна­чених вимог тягне наслідки, передбачені ст. 139 цього Кодексу.

17. Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України, відповідач повинен дове­сти, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покла­дається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

18. У справах про злочини, передбачені ч. 1 ст. 125 та ст. 126 Кримінального кодексу України, потерпілому належить право підтримувати обвинувачення та подавати необхідні докази. У скарзі на ім'я суду потерпілий повинен викласти прохання про порушення справи щодо конкретної особи, вказати час, місце і спосіб поширення завідомо неправдивих вигадок або нанесення образи, навести докази, що підтверджують вчинення злочину.

19. При підготовці цивільної чи кримінальної справи до судового розгляду суддям необхідно ширше використовувати можливості сторін, потерпілого, підсудного у зібранні й поданні необхідних для розгляду справи доказів. При не­достатності доказів суд може вимагати від цих осіб подати додаткові докази або витребувати їх за клопотанням останніх (ст. ЗО ЦПК) або власною ініціативою (ст. 66 КПК).

20. До вирішення питання про порушення кримінальної справи про наклеп або образу суддя у відповідності зі ст. 27 КПК України повинен роз'яснити по­терпілому його право на примирення з особою, на яку подано скаргу. В разі, коли примирення досягнуто, суддя має право винести постанову про відмову в пору­шенні кримінальної справи, а суд (чи суддя одноособово) — винести ухвалу (постанову) про закриття справи за п. 6 ст. 6 КПК України. Проте слід мати на увазі, що не може бути закрита за примиренням потерпілого з обвинуваченим справа про наклеп або образу, порушена прокурором, а також у випадках, перед­бачених ч. ч. 4 і 5 ст. 27 КПК України.

21. Судам слід мати на увазі, що в одному провадженні в цивільній справі про спростування відомостей, які порочать честь і гідність громадянина або органі­зації, а так само у кримінальній справі по обвинуваченню у наклепі або образі мо­жуть розглядатися вимоги позивача (потерпілого) про відшкодування матеріаль­ної і моральної шкоди, завданої вказаними неправомірними діями. Суд вирішує такі вимоги відповідно до статей 440 і 441 Цивільного кодексу України, виходячи з принципу відшкодування винним шкоди у повному обсязі.

22. Звернути увагу судів, що відповідно до ст. 7 ЦК щодо вимог про спросту­вання відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію, та про відшкодування моральної шкоди встановлено строк позовної давності в один рік. який в разі його пропуску з поважних причин може бути поновлено судом.

Додатки

22^і. Судам необхідно враховувати, що згідно з п. 10 ст. 65 ЦПК ціна позову, жкий складається з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою них вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шко­ли. Тому вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлені у справі за позо­вом про захист честі, гідності і ділової репу^дцйу а також вимоги, заявлені самостійно, оплачуються державним мдаоадгза ставками, встановленими для по­зовів немайнового характеру.

23. Судам слід використовувати широкі можливості, що надає розгляд справ про захист честі і гідності в підвищенні культури спілкування між людьми, глиб­іне з'ясовувати причини поширення неправдивих вигадок та приниження людсь­кої гідності образою, реагувати окремими ухвалами (постановами) на непристой­ну поведінку громадян, а також на умови, що викликали між ними конфлікт.

24. Вказати судам на необхідність своєчасного і повного виконання рішень та вироків. Не можна вважати рішення виконаним, якщо засіб масової інформації, зобов'язаний спростувати відомості, шляхом поміщення коментаря оспорює судове рішення, яке набрало законної сили.

Якщо відомості, які порочать особу, не будуть спростовані відповідачем, то за вимогою позивача суд видає виконавчий лист і вживає заходів до виконання рішення. При невиконанні або неналежному виконанні у встановлений строк рішення про спростування таких відомостей суд може накласти на порушника штраф у порядку і розмірі, передбачених ст. 417 ЦПК України. Штраф стягується в дохід держави. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку виконати передбачену судовим рішенням дію.

25. Судовим колегіям Верховного Суду України, іншим судам касаційної та
наглядної інстанцій при розгляді зазначених справ у касаційному та наглядному
порядку необхідно своєчасно виправляти помилки судів першої інстанції, систе­
матично аналізувати причини скасування та зміни рішень і вироків, узагальню­
вати судову практику, використовуючи одержані дані для усунення недоліків у за­
стосуванні законодавства й запобіганні фактам посягань на честь і гідність грома­
дян, репутацію організацій.

Верховний Суд України

РОЗ'ЯСНЕННЯ

від 4 серпня 2001 р.

Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ

(Зобов'язання, що виникають з угод)

1. Згідно з ч. 2 ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. (далі — ЦК 1963 p.) наступне схвалення власником угоди, вчиненої щодо його майна особою, якій він не надавав відповідних повноважень, робить цю угоду дійсною з момен­ту її укладення.

2. Відповідно до ст. 46 ЦК, недодержання простої письмової форми угоди тяг­не за собою її недійсність, тільки у випадках, прямо передбачених законом, а в інших — лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. У останніх випадках судом можуть

Поиск по сайту: