Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. 31. Відповідними положеннями Кримінально-процесуального кодексу України передбачено наступне:

31. Відповідними положеннями Кримінально-процесуального кодексу України передбачено наступне:

«Стаття 416. Підстави до застосування примусових заходів медичного характер)

Застосування примусових заходів медичного характеру, встановлених ст. 94 Кримінального кодексу України, до осіб, які визначені у ст. 93 Кримінального ко­дексу України, проводиться за ухвалою суду або постановою судді.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними».

«Стаття 422. Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру

Скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного ха­рактеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судці, який засто­сував ці заходи, або суду за місцем лікування.

Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.

Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів медичного ха­рактеру провадиться за правилами ст. 419 цього Кодексу за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів»

«Стаття 424. Оскарження ухвали, постанови судді або суду про застосування, скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру або внесення на них подання прокурора

На ухвалу, постанову, винесені суддею або судом в порядку, передбаченому цим розділом, може бути подано апеляційну чи касаційну скаргу або внесено апе­ляційне чи касаційне подання прокурора в загальному порядку».

Д. Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 397 від 8 серпня¹ 2001 рЯ

32. Відповідними положеннями наказу Міністерства охорони здоров'я № 39"
від 8 серпня 2001 р. передбачено наступне:

«... 14. У разі значного поліпшення психічного стану особи, одужання або ко­ли дані психіатричного огляду викликають сумніви щодо наявності психічного розладу, складається відповідний висновок комісії лікарів-психіатрів психіатрич­ного закладу, який направляється його керівництвом достроково (до закінчення шестимісячного терміну) до суду, який виніс рішення за цією справою, дія вирішення питання про її перегляд згідно з чинним законодавством.

15. Продовження, зміна або припинення примусових заходів медичного ха­рактеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного заклад} (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу...

¹ В тексті, викладеному англійською мовою, допущено фактичну помилку — замість «серп­
ня» належить читати «жовтня».

² Йдеться про наказ Міністерства охорони здоров'я № 397 від 08.10.2001 p., зареєстрова­
ний в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 р. за № 215/6503, яким одночасно заг-
тверджується кілька нормативно-правових документів. У даному випадку йдеться про ні-
каз Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження нормативно-правових докуменгз

3 окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб,, які страждають на психічні розлади», яким, в свою чергу, затверджується Порядок застосу­вання примусових заходів медичного характеру в психіатричних закладах до осіб,які хворі на психічні розлади.

Додатки

16. Заява представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу, про продовження, зміну або припинення виду при­мусового заходу медичного характеру разом з актом психіатричного огляду на­правляється до суду не пізніше десяти діб після прийняття комісією відповідного рішення.

Е. Інструкція Міністерства охорони здоров'я про порядок застосування приму­сових заходів медичного характеру до психічно хворих осіб, які вчинили суспіль­но небезпечні діяння (затверджена наказом МОЗ № 397 від 8 жовтня 2001 р.¹

33. Відповідними положеннями інструкції Міністерства охорони здоров'я
передбачено наступне:

«1. Примусові заходи медичного характеру, передбачені законодавством, за­стосовуються на підставі ухвали суду чи постанови судді до осіб, які страждають на психічні захворювання і які вчинили суспільно небезпечні діяння (далі — осо­би). Такі ухвали чи постанови суду виконуються закладами охорони здоров'я...

8. Примусові заходи медичного характеру застосовуються у випадках, коли встановлено, що психічно хвора особа становить загрозу суспільству. Підстави:

(1) юридичний критерій — факт вчинення суспільно небезпечного діяння, пе­редбаченого законодавством з кримінального права;

(2) медичний критерій — наявність, на момент розгляду справи щодо суті, у особи психічної хвороби, що заважає здатності особи розуміти значення своїх дій та керувати ними.

За відсутності хоча б одного із зазначених критеріїв застосування примусових заходів медичного характеру неможливе...

43. Питання, що стосуються продовження, зміни чи припинення застосуван­ня примусових заходів медичного характеру, вирішуються судом за заявою представника відповідного психіатричного закладу, до якої додаються відповідні медичні висновки...

48. Питання про припинення чи зміну примусових заходів медичного характе­ру може бути вирішено на підставі інформації про позитивні зміни у стані психічного здоров'я особи або її одужання, як це відображено у висновку комісії лікарів-психіатрів, в результаті чого загроза особи для суспільства зменшилася чи зникла, а тому більше немає потреби тримати та лікувати таку особу в психіатрич­ному закладі. Остаточне рішення приймається судом.

Послідовне (поступове) скасування примусового заходу медичного характеру шляхом зміни більш суворого заходу на більш м'який не є обов'язковим...»

ПРАВО

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ п. 4 ст. 5 КОНВЕНЦІЇ

34. Заявник скаржиться на те, що він не мав ефективних засобів захисту сто­
совно обов'язкового утримання у психіатричному закладі. Зокрема, він скар­
житься на те, що був звільнений майже через два роки після того, як стан його
здоров'я покращився. У поданих ним матеріалах заявник посилається на п. 4 ст. 5
Конвенції, якою передбачено наступне:

«Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним».

¹ Наводиться текст документа, який не вдалося ідентифікувати і який не збігається з тек­стами наявних в законодавстві України нормативно-правових актів, виданих МОЗ з цьо­го питання.

Поиск по сайту: