Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. «Статутний порядок і контроль щодо військових суддів, які залучені до засі­дань у судах державної безпеки

«Статутний порядок і контроль щодо військових суддів, які залучені до засі­дань у судах державної безпеки... відкриття щодо них дисциплінарного розсліду­вання та застосування до них дисциплінарних стягнень, як і проведення слідства та переслідування з приводу порушення ними службових обов'язків... встанов­люються відповідними положеннями законів, що регулюють їхню професійну діяльність...

Зауваження касаційного суду, кваліфікаційні свідоцтва, видані уповноважени­ми особами органів юстиції... та слідчі справи щодо військових суддів... переда­ються до Міністерства юстиції.

Стаття 38

«У разі оголошення надзвичайного стану в межах судової округи в цілому або її частини за умови, що він не є єдиним судом у цій окрузі, суд державної безпе­ки в наведених нижче умовах може бути перетворений на військовий трибу­нал...».

3. Закон № 357 про військові суди

39. Відповідні положення Закону про військові суди визначали:

Стаття 7 (додаткова)

«Правоздатність офіцерів — військових суддів, призначених у суди державної безпеки на посади... штатних суддів та суддів на заміщення, щодо клопотання про службове підвищення та просування, про звання та вислугу років визна­чається на основі кваліфікаційних свідоцтв, що видаються згідно з наведеною нижче процедурою, відповідно до положень цього Закону та Закону № 926 про особовий склад збройних сил Туреччини:

а) Першою за ієрархією інстанцією вищого рівня, що має повноваження про­водити атестацію офіцерів, які є штатними суддями та суддями на заміщення, і видавати їм свідоцтва, є державний секретар з питань оборони; за ним іде міністр оборони».

Стаття 8 (додаткова)

«Члени... судів державної безпеки, які належать до військових судів... призна­чаються комісією у складі керівника з кадрових питань та юридичного радника штабу, керівника з кадрових питань та юридичного радника командування роду військ, до яких приписаний кандидат, а також начальника юридичного підрозділу Міністерства оборони...».

Стаття 16 § 1, З

«Призначення військових суддів... здійснене спільним наказом міністра обо­рони та прем'єр-міністра, підлягає схваленню Президентом Республіки відповідно до положень про призначення та службове переміщення військово­службовців...

<...>

Призначення на посаду військових суддів... здійснюється з урахуванням дум­ки касаційного суду, доповідей уповноважених осіб та кваліфікаційних свідоцтв, виданих начальником вищого рівня...».

Стаття 18 § 1

«Нарахування платні, її підвищення та різноманітні особисті права військових суддів... визначаються відповідно до нормативних вимог щодо офіцерського складу».

Стаття 29

«Заслухавши пояснення офіцерів, які є військовими суддями, міністр оборо­ни може накладати на них такі дисциплінарні стягнення:

Додатки

A. Попередження у вигляді письмового сповіщення заінтересованої особи про
те, що вона має бути більш уважною при виконанні своїх службових обов'язків.

B. Догана у вигляді письмового сповіщення про те, що подібні дії чи поведінка
розглядаються як помилкові.

Зазначені стягнення мають остаточний характер, інформація про їх накладен­ня вноситься до кваліфікаційного свідоцтва особи, а потім фіксується в особистій справі...».

Стаття 38

«Під час судового засідання військові судці... носять спеціальну форму одягу, як і їхні колеги з цивільних судів...».

4. Військовий кримінальний кодекс

40. Стаття 112 Військового кримінального кодексу Туреччини від 22 травня
1930 р. встановлює:

«Будь-який вплив на військові суди з використанням службового становища карається позбавленням волі до п'яти років».

5. Закон № 1602 від 4 червня 1972 р. про Вищий військовий адміністративний суд

41. Відповідно до статті 22 Закону № 1602, до повноважень першої палати Ви­
щого військового адміністративного суду належить розгляд клопотань про скасу­
вання та відшкодування завданої шкоди у зв'язку з оскарженнями щодо особис­
того становища офіцерів, особливо з питань службового просування.

ЩОДО ПРАВА

І. СТОСОВНО ПОРУШЕННЯ СТ. З КОНВЕНЦІЇ

42. Заявник посилається на статтю 3 Конвенції, в якій сказано:

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському та такому, що при­нижує гідність, поводженню або покаранню». А. Попередні заперечення Уряду

43. Держава-відповідач посилається на невичерпання заявником національ­них засобів правового захисту. Як стверджує Уряд, 12 лютого 1993 р. заступник го­лови Асоціації з прав людини (м. Стамбул) звернувся до Міністерства юстиції зі скаргою щодо тривалості строку тримання під вартою певної кількості осіб, серед яких був і заявник. Ця скарга була відхилена рішенням від 19 липня 1993 p., що його виніс префект Стамбула за доповідною прокурора Республіки. Особливо слід зауважити, що ні заявник, ні його адвокат не подавали скарги щодо погано­го поводження.

44. Заявник стверджує, що він виконав вимогу щодо вичерпання національ­них засобів правового захисту, беручи до уваги, що 11 травня 1993 р. він подав скаргу. Цю скаргу було відхилено без призначення ґрунтовного розслідування.

45. Суд звертає увагу на те, що 11 травня 1993 р. заявник незалежно від голови Асоціації з прав людини (пункти 21 та 26 вище) подав скаргу на трьох працівників поліції, відповідальних за його тримання під вартою, з приводу застосування ни­ми «тортур». Потому прокурор передав цю скаргу до префектури м. Стамбула, яка призначила начальника управління служби державної безпеки дізнавачем у справі.

21 червня 1993 р. начальник поліції поінформував префектуру про результати розслідування і звернувся до неї з клопотанням про відхилення скарги. Стам­бульська префектура, яка не вважала за необхідне піддавати скаргу перевірці з бо­ку адміністративної комісії м. Стамбула, погодилася з клопотанням про її відхи­лення.

Поиск по сайту: