Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. незалежного правового засобу, за допомогою якого особа, яка утримується, має можливість постати перед суддею

незалежного правового засобу, за допомогою якого особа, яка утримується, має можливість постати перед суддею, який визначить законність триваючого утри­мання. Доступ особи, яка утримується, до судді не має залежати від доброї волі адміністрації закладу, де утримується особа, використовуватись за розсудом керівництва медичного закладу.

45. В той час, як правовий механізм, що міститься у статтях 19—22 Закон України «Про психіатричну допомогу» та глави 34 Кримінально-процесуальногс кодексу України, що діяли на той час (див. пункти ЗО та 31 вище), який встанов­лював, що особа з психічними захворюваннями автоматично постає перед суд­дею, є важливою гарантією проти свавільного утримання, сам по собі він не є достатнім. Такі підвищені гарантії не виключають необхідність наявності права у пацієнта незалежно ні від чого подати заяву.

46. Суд доходить висновку, що заявник не мав права порушити провадження щодо перевірки судом законності його триваючого ув'язнення по застосуванню примусових заходів медичного характеру, як вимагається п. 4 ст. 5 Конвенції Відповідно мало місце порушення цього положення.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТ. 13 КОНВЕНЦІЇ

47. Суд нагадує, що заявник не скаржився за ст. 13 Конвенції, проте Суд са­
мостійно порушив вказане питання ex officio. З огляду на висновки, зроблені ви­
ще, Суд зараз знаходить зайвим розгляд питання дотримання ст. 13 Конвенції.
Відповідно немає необхідності проводити окреме дослідження скарги заявника,
за цим положенням.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТ. 41 КОНВЕНЦІЇ

48. Статтею 41 Конвенції передбачено:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише част­кове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справед­ливу сатисфакцію».

49. Незважаючи на запити Канцелярії від 23 червня 2003 р. та 1 грудня 2004 p..
заявник не направив жодних вимог щодо справедливої сатисфакції відповідно до
правила 60 Регламенту Суду. Відповідно Суд не присуджує відшкодування згідно
зі ст. 41 Конвенції.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує, що було порушення п. 4 ст. 5 Конвенції;

2. Вирішує, що немає необхідності проводити окреме дослідження справи зг ст. 13 Конвенції.

Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 8 листопада 2005 р. відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Додатки

Рада Європи

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа «Волосюк проти України»

Страсбург, 29 червня 2006 р.

Європейський суд з прав людини виносить таке рішення: ПРОЦЕДУРА

1. Справа порушена проти України за заявою, поданою до Суду відповідно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Кон­венція) громадянином України Володимиром Мелетійовичем Волосюком (далі — заявник) 29 травня 2000 р.

2. Заявник був представлений паном Ігорем Петровичем Клюсом, юристом, який практикує у м. Хмельницькому. Уряд України (далі — Уряд) був представле­ний його Уповноваженими — пані Валерією Лутковською та Юрієм Зайцевим.

ФАКТИ

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1942 р. і проживає у м. Хмельницькому, Україна. А. Кримінальне провадження, порушене проти заявника

6. На той час заявник працював юристом у приватній компанії «Наддністрянка».

7. 29 листопада 1994 р. Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу по обвинуваченню заявника у хабарництві. 14 грудня 1994 р. заступник Генераль­ного прокурора видав санкцію на арешт та тримання заявника під вартою. 16 грудня 1994 р. заявника було заарештовано. Заявник перебував під вартою до 24 червня 1996 р.

8. Під час тримання під вартою заявника, за його твердженнями, було підда­но психологічному тиску з боку працівників слідчих органів. Заявник стверджу­вав також, що перед допитом його було поміщено в тісну (2 кв. м), холодну кімнату без вікон, у якій він перебував протягом кількох годин. Заявник ствер­джував, що під час допиту він був тяжко хворим та втрачав свідомість. Під час затримання, а також після нього заявник страждав на хронічний бронхіт та хронічний неврит. Заявника було побито одним із співкамерників, за його словами, це був колишній працівник Служби безпеки. Заявник також стверджу­вав, що до його їжі додавали наркотики, а членам його сім'ї не давали дозвіл на побачення. На свої численні заяви стосовно такого поводження він отримував відповіді, що порушень закону під час проведення досудового слідства у цій справі не виявлено.

9. Після свого звільнення заявник перебував на підписці про невиїзд до 12 квітня 1999 р. Протягом 1995—1999 pp. обвинувачення у його справі декілька разів змінювалось. 12 квітня 1999 р. кримінальну справу відносно нього було за­крито. Рішенням прокурора від 13 червня 1999 р. заявнику було надано компен­сацію за матеріальні збитки у розмірі 6502,37 грн. (на той час — 1568,28 ЄВРО).

Б. Цивільне провадження

1. Перший етап цивільного провадження

Поиск по сайту: