Додатки. мінімального віку кримінальної відповідальності немає

мінімального віку кримінальної відповідальності немає. Наприклад, законодав­ством Англії та Уельсу передбачено низький віковий рівень настання криміналь­ної відповідальності — вісім років. А в таких державах, як Кіпр, Ірландія, Ліхтен­штейн і Швейцарія, кримінальна відповідальність настає ще з більш молодого віку, і це не суперечить відповідним міжнародним документам, у тому числі Кон­венції про права дитини (ратифікована Україною 27 лютого 1991 p.).

Прикладом призначення неповнолітнім суворого покарання у виді позбавлен­ня волі є рішення Європейського суду з прав людини (далі — Європейський суд) у справах «Т. проти Сполученого Королівства» і «V. проти Сполученого Королівства» від 16 грудня 1999 р.* У цих справах було установлено, що громадяни Великої Британії, що народилися в 1982 p., були засуджені в листопаді 1993 р. за викрадення і вбивство дворічного хлопчика. На час вчинення злочину їм було по 10 років і 11 — на час відкритого розгляду справи, який відбувався в Суді корони і привернув до себе велику увагу преси та громадськості. Після засудження винних було ув'язнено на невизначений строк — «доти, доки забажає її величність».

У поданій до Європейського суду скарзі засуджені (заявники) зазначали, що з огляду на їх неповнолітній вік відкритий судовий процес над ними в Суді корони і каральний характер їх засудження становили порушення гарантованого ст. З Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Кон­венція) права не бути підданими нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Європейський суд дійшов висновку, що, хоч Англія та Уельс і належать до не­численної категорії європейських юрисдикцій, в яких зберігається низький віко­вий рівень настання кримінальної відповідальності, вік 10 років не можна вважа­ти таким, що значно відрізняється від вікового критерію настання кримінальної відповідальності, який існує в інших європейських державах.

У цьому рішенні Європейського суду також зазначено, що держави зо­бов'язані з урахуванням положень Конвенції вживати заходів щодо забезпечення захисту населення від насильницьких злочинів, і нормами останньої державам не заборонено дитину чи молоду особу, яку було засуджено за вчинення тяжкого злочину, піддавати ув'язненню на невизначений строк, який за необхідності мо­же бути подовжено в інтересах захисту населення.

Зазначені засуджені відбувають покарання вже протягом шести років — почи­наючи з листопада 1993 р. Враховуючи всі обставини справи, у тому числі вік заяв­ників та умови ув'язнення, Європейський суд не вважає цю тривалість покарання такою, що являє собою нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження.

Засудження на невизначений строк ув'язнення, «доти, доки забажає її величність», безперечно, відповідає англійському праву і не є свавільним.

Відхилено було і ту частину скарги, де зазначалося, що судовий процес відбу­вався три тижні у відкритому режимі в Суді корони, тобто в суді для дорослих, із додержанням усіх формальностей.

У нашій країні за вчинення злочину в такому віці неповнолітній взагалі не мо­же бути притягнений до кримінальної відповідальності.

Зі змісту ст. 102 КК 2001 р. випливає, що новим законодавством встановлено обмеження призначення покарання у виді позбавлення волі неповнолітнім, на відміну від КК 1960 p., що також свідчить про більш гуманний, ніж раніше, підхід закону до призначення мір кримінального покарання засудженим особам.

Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. — 2000. — №

С. 54-60

Поиск по сайту: