Житлове законодавство. Зазначеною главою ЦК України регулюється, насамперед, порядок, умови ук­ладення та припинення договору найму житла

Зазначеною главою ЦК України регулюється, насамперед, порядок, умови ук­ладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом приватної влас­ності, оскільки підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встанов­люються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення ЦК Ук­раїни, якщо інше не встановлено законом.

Договір найму житла укладається у письмовій формі.

Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема кварти­ра або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути при­датним для постійного проживання у ньому. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.

Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб. У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, за­безпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані; він не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло та комунальні послу­ги, якщо інше не встановлено договором найму.

Відповідно До ст. 61ЖК України, користування жилим приміщенням у будин­ках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до до­говору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем — житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності — відповідним підприємством, установою, організацією) і най­мачем — громадянином, на ім'я якого видано ордер. Предметом такого договору є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Важливою гарантією конституційного права на житло є можливість привати­зації житла. Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 р.

Відповідно до цього Закону метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задо­волення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир (будин­ків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд — це житловий фонд місцевих Рад народних депу­татів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, од­ноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де меш­кають два і більше наймачів (далі — квартири (будинки)), які використовуються громадянами на умовах найму.

Поиск по сайту: