Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. братися до уваги інші засоби доказування (наприклад, розписка про одержання за майно грошей на підтвердження наявності договору купівлі-продажу)

братися до уваги інші засоби доказування (наприклад, розписка про одержання за майно грошей на підтвердження наявності договору купівлі-продажу).

3. На підставі ч. 2 ст. 47 ЦК суд може визнати дійсною угоду, що потребує но­таріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умо­вами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється д; нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених-законодавст-вом перешкод для цього, у тому числі шляхом укладення щодо предмета зобов'язань нотаріально оформленої угоди з іншою особою.

4. Відповідно до ст. 208 ЦК, суд вирішує питання про примусове виконання не виконаного боржником зобов'язання, якщо його предметом є передача у власність або користування кредиторів індивідуально визначеної речі, а коли боржником є юридична особа чи інший підприємець, діяльність яких пов'язана з виготовленням, продажем, збутом речей, визначених родовими ознаками, — і про передачу таких речей. У разі невиконання боржником зобов'язання викона­ти певну роботу, щодо виконання якої кредитором за рахунок боржника немає обмежень у законодавстві чи в договорі, суд за позовом кредитора стягує з борж­ника витрати на виконання цієї роботи. У решті випадків невиконання зо­бов'язань предметом судового розгляду є вимоги про відшкодування завданих цим збитків (ст. 203 ЦК), про стягнення неустойки (ст. 204 ЦК), а не про приму­сове виконання зобов'язання.

5. Правила статей 238, 239 ЦК про відповідальність продавця за відсудження у покупця проданої речі не означають, що продавець несе відповідальність переї покупцем із підстав втрати останнім права власності на придбане майно лише б цих випадках.

Згідно зі ст. 225 ЦК право продажу майна, крім випадків примусового прода­жу, належить власникові. Якщо продавець не є власником, покупець набуває пра­ва власності лише в тих випадках, коли відповідно до ст. 145 ЦК власник не впраЕ витребувати від нього майно.

У тому разі, коли покупець доведе, що куплене у продавця майно вилучене в нього або повернене ним власнику відповідно до ст. 145 ЦК, він має право вима­гати на підставі ст. 48 ЦК визнання договору купівлі-продажу недійсним і повер­нення йому сплаченої грошової суми.

6. Коли продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ.
останній відповідно до ст. 231 ЦК вправі вимагати передачі йому цієї речі й
відшкодування завданих затримкою збитків або відмовитись від виконання дого­
вору й вимагати відшкодування збитків.

Якщо виконання договору про майбутній продаж автомобіля чи інших речей за визначеними сторонами умовами стало неможливим у зв'язку зі зрос­танням цін на одержувані продавцем для реалізації товари, відповідно до правил ст. 209 ЦК продавця можна зобов'язати передати покупцеві річ за визначеною договором ціною покласти на нього відповідальність за невико­нання зобов'язання лише в тих випадках, коли умови договору не були вико­нані з його вини або коли договором було передбачено його відповідальність і за відсутності вини.

7. Відповідно до ст. 162 ЦК, банк не має права односторонньо змінювати умо­
ви укладеного з вкладником договору щодо визначеного розміру ставки й у тому
разі, коли цим договором передбачалась можливість перегляду її розміру
відповідно до кон'юнктури і рівня інфляції.

Зобов'язання щодо розміру відсотків може бути припинене відповідно до ст. 220 ЦК угодою сторін про заміну цього зобов'язання іншим.

Додатки

8. При розгляді позовів до Державного експортно-імпортного банку України
(далі — Укрексімбанк) про видачу грошового вкладу, що вносився на рахунок по­
зивача до Банку зовнішньоекономічної діяльності СРСР (далі — Зовнішеконом-
банк СРСР), необхідно мати на увазі, що Україна прийняла на себе зобов'язання
за внутрішнім боргом уряду колишнього СРСР у межах залишку вкладів у Ощад­
ному банку, випущених і непогашених позик 1982 і 1990 років, сум компенсацій
громадянам на внески за довгостроковими договорами страхування, іншої забор­
гованості Держбанку СРСР за коштами, використаними для фінансування вит­
рат союзного бюджету.

Витрати по обслуговуванню цього внутрішнього боргу колишнього СРСР провадяться Україною за рахунок державного бюджету. Порядок і форми вико­нання цих зобов'язань через Ощадний банк визначаються відповідно до законів від 16 вересня 1992 р. «Про державний борг України», від 21 листопада 19% р> «Про державні гарантії і відновлення заощаджень громадян України» (зі змінами від 17 січня 1997 р. і 24 березня 1998 p.), інших нормативно-правових актів України.

Компенсація заощаджень громадян, поміщених у облігації Державної цільової безпроцентної позики СРСР 1990 p., облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 p., державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадно­го банку СРСР, провадиться виключно в грошовій формі в строки й у порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Укрексімбанк не є правонаступником Зовнішекономбанку СРСР, і зобов'я­зань за боргами останнього Україна на себе не приймала. Тому на цей банк України може бути покладено обов'язок виплатити суми, внесені на ім'я позива­ча в Зовнішекономбанк СРСР, якщо зазначені внески надійшли від останнього на рахунок тих його структурних підрозділів в Україні, які були включені до скла­ду Укрексімбанку.

Разом з тим слід мати на увазі, що у зв'язку зі згодою Російської Федерації частково компенсувати суму заблокованих у колишніх відділеннях зазначеного банку СРСР вкладів найбільш незахищених фізичних осіб України Кабінет Міністрів останньої постановою від 2 грудня 1997 р. № 1353 «Про порядок розра­хунків з громадянами — власниками рахунків у колишніх відділеннях Зовнішеко­номбанку СРСР на території України» визначив Укрексімбанк уповноваженим банком щодо цих розрахунків.

Кошти, що сплачуються цим банком України за рахунок перерахованих Зовнішекономбанком Російської Федерації, мають цільовий характер і призначені для розрахунків із найбільш незахищеними вкладниками (пенсіонерами, непра­цездатними громадянами з мінімальними доходами і малозабезпеченими громадя­нами, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерана­ми війни, громадянами, які мають право на спадщину померлого вкладника).

9. При вирішенні питання про переведення на підставі ст. 114 ЦК прав і
обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним із порушенням пра­
ва привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності, в умовах інфляції суд
має виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з'ясовувати, чи
спроможний позивач її сплатити.

10. Чинне законодавство не передбачає заборони на відчуження учасником
спільної часткової власності на квартиру своєї частки з додержанням правил
ст. 114 ЦК про належне іншим її учасникам право привілеєвої купівлі цієї частки.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позова-

Поиск по сайту: