Плата за землю. Земельний податок. Застава земельних ділянок і земельні торги. Спори з цих питань, порядок вирішення, правова допомога адвоката

На сьогодні діє Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. № 2535-ХІІ.

15. Законодавство про довкілля (земельне, водне, про надра тощо)

Відповідно до цього Закону, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визна­чається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділян­ки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в по­рядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачу­ють земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землеко­ристувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення зе­мельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону України «Про плату за землю». Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і на­бирають чинності з початку нового бюджетного року.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земель­ної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Застава землі регулюється відповідно до загальних положень про іпотеку, які встановлюються Законом України «Про іпотеку». Згідно з цим Законом іпоте­ка — це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що зали­шається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержа-тель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановлено­му цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду і до неї засто­совуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено Законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним дого­вором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодав­ця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задо­волення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до при­пинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок

Поиск по сайту: