Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. (які відносяться до ліків, які найчастіше викликають опір, див

(які відносяться до ліків, які найчастіше викликають опір, див. додаток II, технічні терміни) присутній в 10-15 % випадків захворювання.

...В цілому 75-80 % випадків захворювання припадають на вікову групу від 20 до 59 років. Пропорційне відношення хворих на туберкульоз чоловіків та жінок скла­дає 7 на 1. Показник хвороби зріс на 141 відсоток серед міського населення в період з 1990 р. до 1998 p., тоді як зріст цього показника серед сільського населення склав 67,2 відсотки. Випадки захворювання на туберкульоз діагностуються значно пізніше, на більш ускладнених стадіях хвороби, ніж в інших районах світу.

Комбінація факторів посилює епідемію. В період економічного занепаду медичні послуги не були стійкими. Доступність медичної допомоги знизилася та зростання рівня не лікування хвороби разом з децентралізацією послуг по регіонах та безоплатних диспансерів... призвели до епідемій туберкульозу та ВІЛ у. В 1997 р. близько 30 % дорослих, інфікованих на СНІД, та 50 % дорослих, що по­мирають від СНІДу, були також хворими на туберкульоз. Опір до багатьох ліків проти туберкульозу був спричинений неадекватним лікуванням та браком медич­ного постачання».

6. Доповідь Державного Департаменту США (2004)

53. Відповідні витяги з Доповіді Державного Департаменту:

«...Україна, показник захворювань на туберкульоз в якій становить 95 осіб щорічно на 100 000 осіб, посідає восьме місце в Європі та Євразії. Відповідно до Глобального контролю за туберкульозом ВОЗ: за Доповіддю ВОЗ 2004 в Україні за 2002 рік зареєстровано 47 000 випадків захворювання на туберкульоз. З них близько половини зараження через слину, 43 хворих на 100 000 осіб. В 2003 р. Національною Програмою за контролем туберкульозу (НТП) зареєстровано 40 271 випадків захворювання на SS+ з показником 76 осіб на 100 000 осіб, що майже дублює цей показник. В Україні існували суттєві перешкоди щодо імпле­ментації рекомендованої ВОЗ Програми терапії, Короткостроковий підхід, що є результатом усталеного застарілого медичного підходу до лікування туберкульозу та управління. Показники захворювань на туберкульоз також відбивають погіршення системи охорони здоров'я в Україні з моменту розпаду СРСР на початку 90-х років. Цей розпад сприяв поширенню інфекційних хвороб, включа­ючи туберкульоз та опір до ліків проти туберкульозу, в багатьох колишніх ра­дянських республіках. Україні не вдалося підтримати попередню інфраструктуру лікування туберкульозу, і вона потребує нових підходів у боротьбі зі зростанням проблеми туберкульозу».

ПРАВО

І. ПОПЕРЕДНІ ЗАУВАЖЕННЯ

А. Позиція представника заявника

54. Уряд зазначив, що пан Шульгін не подав жодного документа до Суду, який би доводив, що він є представником заявника під час провадження в Суді. Більше того, Уряд стверджував, що пан Шульгін не є «адвокатом, уповноваженим зако­ном практикувати в будь-якій з Договірних Сторін», оскільки він є суто громадсь­ким захисником, призначеним Всеукраїнським комітетом з захисту прав людини у Вінницькій області. Відповідно, Уряд запропонував вилучити заяву з реєстру справ через те, що її не було подано жертвою порушення Конвенції чи належним чином уповноваженим заявником. Уряд також зазначив, що оскільки довіреність було датовано 26 травня 2003 p., заяву має бути відхилено через те, що заявник не дотримався умови прийнятності в частині подання заяви протягом шестимісяч­ного строку, передбаченого Судом для подання заяв.

55. Заявник не погодився. Зокрема він стверджував, що він знав про заяву до

Додатки

Суду з моменту її подання (2 серпня 2001 р.) і погодився на його представництво в Суді паном Шульгіним. Проте він був не в змозі надіслати зазначений лист раніше, оскільки голова виправної установи № 316/83 відмовився посвідчити його підпис. Більше того, він подав до Суду довіреність від 26 травня 2003 p., посвідчену головою виправної установи № 5.

56. Суд нагадує, що відповідно до правила 36 Регламенту Суду, у випадку, ко­ли заявник обирає представництво юристом, замість того, щоб представляти свої інтереси самому, п. З правила 45 Регламенту Суду вимагає подачі довіреності чи письмових повноважень вчиняти дії самим представником (див. ухвалу у справі Willis and Others v. The United Kingdom (dec), № 49764/99, від 4 березня 2003 p.). Він зазначає, що певні документи, зокрема такі, як ордер адвокатського об'єднання, які чітко не зазначають той факт, що заявник наділив повноважен­нями представника захищати його інтереси в Європейському суді з прав людини, можуть означати, що представник має повноваження вчиняти будь-які правові дії, покликані покращити ситуацію заявника, включаючи подання заяви до Суду (див. ухвалу у справі Falkovych v. Ukraine, № 64200/00, від 29 червня 2004 р.). Суд також зазначає, що пан Шульгін діяв від імені заявника від самого початку про­вадження як його громадський захисник на підставі рішення Всеукраїнського Комітету з захисту прав людини у Вінницькій області від 24 жовтня 2000 р. Більше того, він намагався брати участь в кримінальному провадженні в якості громадсь­кого захисника заявника, що вбачається з матеріалів справи, та як його адвокат він має право представляти заявника в провадженні в Суді.

57. За цих обставин Суд вважає, що рішення від 24 жовтня 2000 р. та лист про надання повноважень від 26 травня 2003 р. є достатніми для набуття чинності довіреності та можливості представляти інтереси заявника в Конвенційному про­вадженні. Отже, заперечення Уряду стосовно непереконливості та недотримання шестимісячного строку мають бути відхилені.

В. Зловживання правом на подачу заяви

58. Уряд стверджував, що адвокат заявника умисно зазначив в поданих ним до Суду документах, зокрема в листі від 21 червня 2001 p., що заявник не міг оскар­жити рішення Вінницького районного суду, оскільки йому не було призначено адвоката і йому бракувало навичок захищати себе самостійно. Уряд зазначив, що заява, яка умисно базувалась на описі фактів, в яких було пропущено ключові події, в принципі, може являти собою порушення права на подання заяви в ро­зумінні п. З ст. 35 Конвенції. Отже, Уряд запропонував відхилити заяву заявника з цих підстав.

59. Представник заявника зазначив, що йому було надано лише обмежений доступ до кримінальної справи заявника і що заявник, який не має юридичних знань та досвіду, не міг захищати себе сам під час провадження в суді першої інстанції. Більше того, він додав, що його вимоги переглянути та вивчити справу було відхилено кілька разів.

60. Суд, зваживши на точки зору сторін та свою практику з даного питання (див. рішення у справі Al-Nashif v. Bulgaria, N° 50963/99, п. 89, від 20 червня 2002 р.), не вбачає в даній справі порушення з боку адвоката заявника права на подачу заяви, особливої уваги було надано обмеженню його права на доступ до матеріалів спра­ви. Отже, зауваження Уряду є безпідставними та мають бути відхилені.

С Нові скарги заявника, подані до Суду після направлення справи Уряду-відповідачу

61. Суд зазначає, що Конвенційні інститути мають повноваження перегляда­
ти, в світлі повноти вимог Конвенції, оскаржувані заявником обставини. На ви-

Поиск по сайту: