Додатки. Суди в основному додержують вимоги законодавства

Суди в основному додержують вимоги законодавства. Разом з тим трапляють­ся випадки порушення цих вимог.

Виконання судами вимог ст. 65 КК2001 р. та ст. 39 КК 1960р.

Аналіз судової практики показав, що суди в основному додержують вимоги ст. 39 КК 1960 р. та ст. 65 КК 2001 р. Проте іноді мають місце випадки порушен­ня цих вимог. Суди не завжди враховують обставини, що пом'якшують та обтяжу­ють покарання, іноді у вироку не дано належної юридичної оцінки цих обставин, внаслідок чого призначаються необгрунтовано м'які або занадто суворі міри кримінального покарання.

Іноді суди призначають невиправдано суворі міри покарання.

Змінюючи вирок суду і застосовуючи до засудженої ст. 45 КК, судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області обгрунтовано посла­лась на те, що суд, призначаючи покарання, не врахував розміру викраденого, на­явність на утриманні засудженої неповнолітньої дитини, а також каяття засудже­ної у вчиненому і відшкодування заподіяної шкоди.

Трапляються казуси, коли суди всупереч ч. З ст. 67 КК 2001 р. визнають таки­ми, що обтяжують покарання, обставини, які не зазначені в ч. 1 ст. 67 КК.

Оскільки ст. 67 КК 2001 р. не містить саме таких обставин, що обтяжують по­карання, Судова палата з кримінальних справ Верховного Суду України ухвалою від 23 січня 2001 р. змінила цей вирок, виключивши з нього посилання на згадані обставини як на такі, що обтяжують покарання.

Проблемні питання призначення кримінального покарання

Статистичні дані Мін'юсту та матеріали, що надійшли від апеляційних судів, показали, що суди в основному виважено підходять до питання призначення засудженим виду й міри кримінального покарання. З прийняттям нового КК та набранням ним чинності суди одержали можливість більш диференційовано підходити до питання призначення покарання.

Разом з тим є чимало проблем у застосуванні судами деяких видів покарань, визначених новим КК. Статтею 51 КК 2001 р. передбачено такі принципово нові види покарань, як обмеження волі та арешт. Крім того, ст. 75 КК 2001 р. передба­чено звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, засуджених до обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років та інші покарання, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Деякі суди вважають за необхідне підвищити максимальну межу санкції ч. 2 ст. 115 КК до 25 років позбавлення волі, оскільки трапляються випадки, коли позбавлення волі на строк до 15 років є необгрунтовано м'яким покаранням, а довічне позбавлення волі — занадто суворим. Зокрема, цієї позиції додержують­ся судді апеляційних судів Вінницької та Запорізької областей.

Деякі суди ставлять такі запитання: про які обставини, що пом'якшують покаран­ня, йдеться у ст. 69 КК 2001 р. і чи необхідно посилатись у вироку на те, що ці обста­вини визнаються судом винятковими, тобто такими, які дають право на призначен­ня покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої відповідною статтею КК?

На нашу думку, оскільки ст. 69 КК не містить посилань на винятковість обста­вин, які мають враховуватись при призначенні покарання нижче від найнижчої межі, питання про їх винятковість втратило свою актуальність. Разом з тим умова­ми застосування положень цієї статті є наявність кількох обставин, що пом'якшу­ють покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Узагальнення показало, що суди в основному призначають засудженим законні, обгрунтовані та справедливі покарання. Випадки призначення необ-

Поиск по сайту: