Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. На тривалий час розтягується розгляд справ і через передчасне направлення засуджених до місць відбування покарання (коли адміністрація слідчого ізолято­ра

На тривалий час розтягується розгляд справ і через передчасне направлення засуджених до місць відбування покарання (коли адміністрація слідчого ізолято­ра, запобігаючи його переповненню спецконтингентом, робить це одразу після скасування вироку) або несвоєчасне етапування їх із виправно-трудової колонії. Іноді суди несвоєчасно виносять постанови про етапування цих осіб або не здійснюють належний контроль щодо їх виконання. Найчастіше слухання спра­ви не може розпочатись у передбачений строк через несвоєчасне повідомлення місцевого суду про доставку підсудного до слідчого ізолятора із виправно-трудо­вої колонії.

Ще одна з основних причин тяганини при розгляді справи судом — це низька якість проведеного дізнання та досудового слідства.

Як свідчать аналіз статистичних даних про роботу судів і вивчені матеріали кримінальних справ, органи дізнання та слідства не завжди додержували вимог ст. 22 КПК щодо всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин спра­ви. У багатьох випадках дізнання та досудове слідство провадилися не в повному обсязі — не досліджувалися належним чином доводи й обставини, на які посила­лись обвинувачені на своє виправдання. Нерідко у справі не перевірялись усі можливі версії, не усувалися протиріччя у показаннях свідків, потерпілих таї обвинувачених. Не завжди провадилися необхідні експертизи, отримувалися по­яснення від усіх очевидців, свідків, не у повному обсязі досліджувались дані, шо характеризують осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, в тоищ числі стан здоров'я, поведінка в побуті та за місцем роботи чи навчання до вчи­нення злочину, їх минуле (попередні судимості, адміністративні стягнення), дат про сім'ю (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку, стан їх здоров'я, матеріальне становище сім'ї) тощо.

У ході вивчення кримінальних справ, направлених судами на додаткове розслідування, встановлено, що найбільше недоліків та прорахунків допускають працівники правоохоронних органів: дільничні інспектори, оперуповноваженз карного розшуку, працівники ДАІ, співробітники державної служби по боротьбі з економічною злочинністю та інші посадові особи, — під час проведення «дослідчої» перевірки, коли ще не порушено кримінальну справу (при одержанні пояснень, складенні протоколів огляду місця події та схем до них, протоколів ог­ляду й вилучення речей тощо). Це свідчить насамперед про низький професійніш рівень цих працівників та безвідповідальне ставлення декого з них до свої функціональних обов'язків, про відсутність контролю з боку їх керівників.

Суди ж на такі факти належним чином майже не реагують, і особи, які допус тили неякісне оформлення матеріалів, не притягуються до дисциплінарної відповідальності. Як наслідок — працівники правоохоронних органів роками до­пускають одні й ті самі недоліки, які в багатьох випадках неможливо усунути ні при проведенні дізнання й досудового слідства, ні під час розгляду справи в суді.] Недостатня повнота проведеного дізнання та досудового слідства, звичайно, негативно позначається на строках розгляду справ судами, які змушені витре З -вати нові відомості, дані, документи, додатково допитувати свідків, призначати експертизи тощо й витрачати на це багато часу.

Нерідко суди під час розгляду справи з метою забезпечення повноти й об'єктивності дослідження її обставин та усунення недоліків дізнання і слідства змушені призначати, керуючись ст. 310 КПК, проведення різних експертиз, f тому числі додаткових і повторних, що викликає затримку судових процесі. Науково-дослідні установи Міністерства юстиції та Міністерства охорони здо­ров'я нерідко відмовляються приймати до виконання постанови й ухвали су;

Додатки

про проведення експертиз без передоплати і не направляють експертів у суд без гарантій щодо оплати їх праці. Таке становище негативно позначається на стро­ках здійснення кримінального судочинства, а в окремих випадках породжує тяга­нину при розгляді кримінальних справ, що є неприпустимим, тим більше у спра­вах щодо підсудних, які тримаються під вартою, оскільки цим порушується їхнє право на розгляд справи судом упродовж розумного строку. Через відсутність коштів на оплату проведення експертиз суд фактично не має можливості їх при­значати.

Значна кількість справ тривалий час не розглядається через те, що призначені судами експертизи провадяться місяцями, а то й роками. Суди, які повинні належним чином контролювати виконання своїх постанов про призначення екс­пертизи, роблять це не завжди. Ще мають місце факти, коли суди, усупереч ви­могам закону, не викликають експертів у судове засідання, а виносять постанови про призначення додаткових і повторних експертиз, які направляють в експертні установи разом із матеріалами справи. З урахуванням специфіки судового розгля­ду суди не завжди мають змогу усунути прорахунки, допущені при проведенні дізнання та досудового слідства, змушені повертати кримінальні справи на додат­кове розслідування. І часто буває так, що ці справи закриваються, а винним особам вдається уникнути відповідальності.

Деякі судді при відданні обвинуваченого до суду належним чином не вивчали справи, не планували їх розгляд і при встановленні істотної неповноти слідства замість повернення справи на додаткове розслідування відповідно до ст. 246 КПК самі усували недоліки. Вони призначали експертизу, викликали свідків, які не бу­ли віднесені до списку, долученого до обвинувального висновку, а також виму­шені були витрачати час на допит свідків, які хоча й були включені слідчими до числа осіб, що підлягають виклику до суду, ніяких показань по суті справи дати не могли.

Внаслідок того, що дізнавачі та слідчі дуже часто необгрунтовано обирали обвинуваченим запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд чи інший, не пов'язаний із взяттям під варту (без урахування даних, що характеризують особу, тяжкості злочину тощо), підсудні в багатьох випадках ухилялися від явки в суд або переховувалися від нього.

Однією з причин призначення справ до судового розгляду за межами визначе­них законодавством строків є неритмічне надходження справ з органів прокура­тури до суду. Як правило, дізнавачі і слідчі направляють кримінальні справи про­курорам в останні дні місяця, оскільки в перших числах наступного звітують про кількість справ, провадження у яких закінчене, а прокурори передають справи до суду в останні або перші дні місяця. І коли суддя отримує до свого провадження в один день декілька справ, їх неможливо одночасно призначити до розгляду. Непоодинокими є випадки, коли прокурори належним чином не забезпечують виконання вимог кримінально-процесуального законодавства щодо підтриман­ня в суді державного обвинувачення, участі в дослідженні доказів, висловлення своєї думки з приводу застосування кримінального закону та мір покарання що­до підсудних.

Слухання чималої кількості справ переноситься у зв'язку з відрядженням працівників державного обвинувачення (прокурорів) до обласного апарату про­куратури або неможливістю замінити прокурорів, які раніше брали участь у судо­вому розгляді справ, іншими через недостатню кількість штату. У разі неявки прокурора до суду з неповажної причини суди, як правило, своєчасно повідомля­ють про даний факт прокурорів областей для відповідного реагування. У зв'язку

Поиск по сайту: