Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р

вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р. № 336 (див. параграф 46 вище), з енергетичною цінністю 2900-3000 кілокалорій в день.

97. Уряд стверджував, що під час утримання в пенітенціарній установі № 5
заявник знаходився в загальній спальні № 1 з 12 іншими в'язнями. Заявник мав
окреме ліжко та необхідні меблі. Спальня мала вільний доступ до сонячного
світла через вікна розміром 1,2 на 1,5 метри, а також природну вентиляцію та
електрику. Заявник мав змогу щоденно мати прогулянки та проводити необмеже­
ну кількість часу, окрім годин, призначених для сну.

3. Зауваження заявника

98. Заявник зазначав, що під час утримання в Вінницькій в'язниці № 1 від 29 вересня до 18 жовтня 2000 р. його утримували в камері № 26, розрахованій на 24 особи. Проте заявник стверджує, що в камері знаходилося близько 60 осіб, де­які з них були хворі на туберкульоз та СНІД. В'язні спали на металевих ліжках. В'язні спали в них почергово. Камера була брудною та заповненою паразитами, тарганами та клопами. Заявник не мав доступу до денного світла та свіжого повітря та мав приблизно 1—1,5 кв. м власного простору. Йому не надавалось на­лежне харчування.

99. Пізніше, за словами заявника, в період з 18 жовтня до 31 жовтня 2000 p., під час переведення з Вінницької в'язниці № 1 до пенітенціарної установи № 316/83 заявника було поміщено в відділ для сну, розрахований на 12-15 осіб. Спеціальні потяги, призначені для транспортування затриманих та засуджених, не мають доступу до денного світла та належного постачання питної води. З їжі заявник отримував лише хліб та воду. Він скаржився на те, що з його прибуттям до пенітенціарної установи № 316/83 його не було оглянуто лікарем на мож­ливість захворювання на туберкульоз.

100. Заявник скаржився, що під час утримання в пенітенціарній установі
№ 316/83 з 31 жовтня 2000 р. до 23 квітня 2001 р., до моменту його переведення
до міжрегіональної лікарні з лікування туберкульозу для засуджених
(пенітенціарна установа № 5), його денний раціон не відповідав його потребам чи
встановленим нормам. Заявник зазначав, що більшість харчових продуктів над­
ходила від родичів засуджених. Зокрема, заявник отримав 20 посилок (до 10 кг
кожна) протягом трьох з половиною років ув'язнення. Він не отримував ліків від
своїх родичів з того моменту, оскільки це було заборонено. Більше того, перебу­
ваючи в лікарні пенітенціарної установи № 5, він страждав від низького рівня
альбуміну, що доводить про неотримання заявником достатньої кількості м'яса,
жиру, молока та ін. в денному харчуванні. Він зазначив, що держава встановила
денну фінансову норму на харчування в'язнів, яка дорівнює 1,77 гривень
(0,33 євро). Медичні витрати на утримання осіб, хворих на туберкульоз, склада­
ють 13 гривень (2 євро).

4. Оцінка Суду

101. Суд вважає, що наступні 3 складові скарг заявника відповідно до ст. З
Конвенції потребують розгляду за суттю:

—по перше, скарги заявника на перенаселення у камерах в'язниці;

—по-друге, скарги заявника стосовно невиконання національними органами зобов'язання попереджати, діагностувати та лікувати туберкульоз в належний час:

—по-третє, скарги заявника стосовно відсутності належного харчування, вен­тиляції, щоденних прогулянок чи умов санітарії.

(а) Перенаселення камер в'язниці

102. В даній справі Суд зазначає, що протягом періоду утримання заявника в
Вінницькій в'язниці № 1 з 29 вересня до 18 жовтня 2000 р. розмір його камери

Додатки

становив 44,7 кв. м. Уряд стверджує, що в камері утримувалось 15 в'язнів, заяв­ник — 60. Уряд та заявник стверджували, що кожен з затриманих мав 1—1,5 кв. м (за словами заявника) та 2,98 кв. м (за твердженнями Уряду) особистого просто­ру. Щодо умов тримання заявника в пенітенціарній установі № 316/83 з 31 жовт­ня 2000 р. до 19 квітня 2001 p., його утримували разом з 32 іншими в'язнями. Подібними були умови утримання заявника і в Снігурівській пенітенціарній ус­танові № 5. Під час його перебування в цих пенітенціарних установах він мав приблизно 2—2,5 кв. м житлового простору (як встановлено законодавством).

103. Суд не вважає за потрібне вирішувати суперечку між Урядом та заявником
з приводу розміру камер. Подані цифри свідчать, що в будь-який час особистий
простір заявника в камері становив 1—2,5 кв. м. В цьому зв'язку Суд нагадує, що
КПТ встановлює 7 кв. м. на в'язня в якості приблизної бажаної норми розміру ка­
мери утримання (див. Другу Загальну Доповідь — CPT/Inf (92) 3, п. 43), тобто
56 кв. м для 8 в'язнів (див. параграф 47 вище). Таким чином, на думку Суду, каме­
ри, де утримували заявника, були постійно надто переповнені. Цей стан речей
підіймає питання в рамках ст. З Конвенції (див. рішення Kalashnikov v. Russia,
№ 47095/99, п. 97, ECHR 2002-VI).

(б) Невиконання національними органами зобов'язання попереджати, діаг­
ностувати та лікувати захворювання заявника на туберкульоз

104. Суд зазначає, що з зауважень сторін вбачається, що у заявника виявлено захворювання на туберкульоз майже два з половиною місяці після того, як він вперше поскаржився на ускладнене переривчасте дихання та слизовий кашель (див. параграф 33 вище). Суд вважає, що неточність попереднього діагнозу від 13 та 14 квітня 2001 р. підтверджує скарги заявника щодо неадекватності наданої ме­дичної допомоги, невиявлення захворювання в короткий термін чи нездійснення ізоляції заявника та надання йому адекватного та своєчасного лікування (див. параграфи 33—34 вище).

105. Більше того, після прибуття до пенітенціарної установи № 316/83 заявника не оглянув лікар на предмет можливого захворювання на туберкульоз (див. пара­граф 20 вище). До затримання заявник не страждав на жодну з хвороб легенів (про що свідчить медичний огляд від 29 вересня 2000 p.; див. параграф 25 вище). Після встановлення діагнозу захворювання на туберкульоз в червні 2001 р. його оглядали більш регулярно та перевели до спеціальної пенітенціарної установи для в'язнів, які страждають на туберкульоз, де його лікували від цієї хвороби та для поперед­ження рецидиву до 11 серпня 2003 р. Стан здоров'я заявника почав покращуватися в жовтні 2001 р. Проте тривале лікування від туберкульозу призвело до побічних ефектів, таких, як погіршення зору та головокружіння (параграф 38 вище).

106. На думку Суду, вищезгадані обставини дозволяють зробити висновок, що заявник не отримав необхідної та своєчасної допомоги, з огляду на серйозність захворювання та наслідки для його здоров'я.

(в) Недостатність належного харчування, вентиляції, щоденних прогулянок та
адекватних умов санітарії та гігієни

107. Суд вважає, що, незважаючи на те, що заявнику дозволено щоденні
прогулянки на свіжому повітрі протягом години у в'язниці № 1 м. Вінниці, реш­
ту часу він утримувався у камері в рамках обмеженого особистого простору. Що­
до його утримання в пенітенціарній установі № 5 Суд зазначає, що заявник мав
необмежений доступ до майданчиків для прогулянок на свіжому повітрі. Проте
той факт, що заявник лише раз на тиждень мав змогу приймати душ та прати
білизну, викликає занепокоєння щодо умов гігієни та санітарії з огляду на скуп­
чення в'язнів. Такі умови могли погіршити стан здоров'я заявника.

Поиск по сайту: