Вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством

7. Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому час­тиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають під­стави для обгрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, дер­жавній установі.

8. Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шос­тій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійсню­ються.

9. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпе­чення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

1. У ст. 206 КПК «Загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини» знайшли своє кримінальне процесуальне втілення шляхи реалізації закріпле­них в низці міжнародно-правових актів принципи судового захисту прав люди­ни і громадянина, затриманого або арештованого органом державної влади чи службовою особою на території, на яку поширюється юрисдикція національ­них судів.

2. Свавільне затримання або арешт визнані грубим порушенням прав люди­ни. У Загальній декларації прав людини, прийнятій 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН, наголошується: «Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання» (ст. 9). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 14 грудня 1966 р. і ратифікований СРСР та УРСР у 1973 р., містить такі положення: «Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом» (ст. 9); «3. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується:... Ь) за­безпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи зако­нодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим системою держави, і розвивати можливості такого захисту».

3. Положеннями ч. 1 коментованої статті КПК про те, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, що тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь- який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи, тепер в Україні кожному підданому арешту, триманню під вартою забезпечено право на правовий захист компетентною судовою владою, - слід­чим суддею, процесуальні форми якого виписані в ч. 2-9 цієї статті КПК.

4. Визначальним у захисті слідчим суддею прав особи, яка на сумнівних підставах позбавлена свободи (ч. 2, 3, 4 ст. 206 КПК), щодо якої є дані про застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (ч. 5, 6, 7, 8 ст. 206 КПК), яка по­требує захисту за допомогою захисника є те, що такий захист він зобов'язаний здійснювати за власною ініціативою і незалежно від наявності клопотання від такої чи іншої особи, органів державної влади чи службових осіб.

§ 2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду є другою і основною формою (видом) тимчасового запобіжного заходу в українському кримінально­му процесі, мета якого полягає у тому, щоб припинити кримінально протиправ­не діяння особи, попередити її уникнення від слідства і суду, запобігти фальси­фікації нею доказів та інших спробах завадити кримінальному провадженню.

Поиск по сайту: