Стаття 207. Законне затримання

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору­шення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчи­ненні.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій за­коном надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негай­но доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

1. Частина 1 коментованої статті категорично забороняє будь-кому затри­мувати особу без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, визначених у Кри­мінальному процесуальному кодексі України.

2. Одним із таких випадків є смілива новела нового КПК України та окре­ма форма (вид) затримання без ухвали слідчого судді, суду - «законне затри­мання». Суть його полягає у тому, що право затримати будь-яку особу, крім судді і народного депутата України (ст. 482 КПК), тепер має «кожен»: 1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; 2) безпосе­редньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервно­го переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Термін «кожен» означає абсолютно кожного, без винятку, будь-яку люди­ну, аби вона не була особою, якій законом надано право здійснювати затриман­ня (уповноваженою на затримання службовою особою).

Вираз «при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопору­шення» охоплює як дії з вчинення кримінального правопорушення, так і дії, безпосередньо спрямовані на його вчинення. Затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення має місце тоді, коли часова і просто­рова ознаки находження особи щодо події і місця вчинення кримінального пра­вопорушення дають підстави запідозрити особу в його вчиненні, а тим більше, якщо затримання здійснюється потерпілим чи очевидцем події.

Законним затримання під час переслідування особи буде лише тоді, коли дії з переслідування були безперервними, суцільними, істотно не припинялися в часі.

3. «Кожен», хто затримав особу, не вправі вчиняти щодо неї жодних інших дій - застосування сили чи свавілля, окрім пов'язаних з власне затриманням, необхідних і достатніх для обмеження затриманої особи в свободі пересування, та тимчасового вилучення майна у вигляді речей, документів, грошей тощо, використаних як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушен­ня та (або) зберегли на собі його сліди (п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК), а зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи та передати їй вилу­чене майно або негайно повідомити уповноважену службову особу про затри­мання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Поиск по сайту: