Про вжиті згідно з положеннями цієї статті заходи повідомляється обвинувачений

1. Під час кримінального провадження повинна бути забезпечена пова­га до людської гідності, охорона прав і свобод кожної особи (ст. 11 КПК). За­безпечення поваги до людської гідності, охорони особистих і майнових прав обвинуваченого полягає в обов'язку суду вжити заходів піклування про непо­внолітніх дітей обвинуваченого, які залишилися без нагляду, непрацездатних батьків, баби, діда, прабаби, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і залишилися без нагляду і утримання.

2. Для виконання вимог, закріплених у коментованій статті, головуючий під час судового засідання, незалежно від того, як може завершитись розгляд справи, з'ясовує відомості про особу обвинуваченого, зокрема, його сімейний стан, чи є у нього неповнолітні діти, хто про них піклується, чи є непрацездатні особи, які потребують матеріальної допомоги і залишилися без нагляду, тощо. За наявності підстав (засудження обвинуваченого до позбавлення волі, факт залишення дітей, непрацездатних осіб без догляду в зв'язку з відсутністю інших піклувальників) суд зобов'язаний одночасно з ухваленням вироку порушити ухвалою питання перед службою в справах дітей або відповідним органом опіки та піклування, органом соціального захисту населення про необхідність влаштування цих не­повнолітніх, непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування.

3. Якщо в обвинуваченого залишилися без нагляду житло чи інше майно, стосовно якого не прийнято рішень про конфіскацію чи звернення на користь потерпілих, суд за клопотанням обвинуваченого вживає через відповідні органи заходів для їх збереження. Це майно передається на збереження близьким роди­чам обвинуваченого або органам виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Про передачу майна на збереження виноситься ухвала суду, копія якої вручається особі, на яку покладено обов'язок збереження майна. Цей факт засвідчується під­писами останньої, якій роз'яснюються її обов'язки і відповідальність.

4. Про вжиті згідно з положеннями цієї статті заходи повідомляється об­винувачений.

5. Вказані питання суд вирішує з урахуванням заходів, які могли бути ви­рішені слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку вимог ч. 1 ст. 206 КПК щодо забезпечення прав підозрюваного, який тримається під вартою.

Стаття 379. Виправлення описок і очевидних арифметичних поми­лок у судовому рішенні

1. Суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кри­мінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допу­щені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помил­ки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

2. Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засідан­ні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

Однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд, який ухвалив (постановив) рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати. Цю властивість судового рішення в праві назива­ють «незмінністю судового рішення». Допущені в судовому рішенні помилки, внаслідок яких воно стає незаконним і необгрунтованим, виступають підста­вою для зміни і скасування рішення в апеляційному і касаційному порядку та у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Незмінність є елементом законної сили судового рішення суду, але не правовим наслідком набрання ним цієї сили. Вона є властивістю рішення суду як процесуального документа, як акта правосуддя, що набувається ним неза­лежно від набрання законної сили. Моменти набрання судовим рішенням за­конної сили та виникнення у нього властивості незмінності різні. Незмінним судове рішення стає ще до набрання ним законної сили. Статичний елемент за­конної сили судового рішення (стабільність рішення) не вичерпується виключ­ністю та неспростовністю, а включає в себе також властивість незмінності.

Передбачену цією статтею, а також ч. 5 ст. 371 КПК можливість усунення судом окремих недоліків свого рішення не можна вважати його зміною. Саме тому деякі недоліки судового рішення можуть бути усунені судом, який ухвалив (поста­новив) рішення шляхом виправлення описок і очевидних арифметичних помилок.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) гра­матична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню під­лягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить на­писання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазна­чення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання в цілому судового рішення.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рі­шення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розта­шування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахун­ку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату об­числення у зв'язку із використанням несправної техніки.

Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені в порядку, передбаченому коментованою статтею, застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифме­тичних обчислень.

Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам при­пустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу (ст. 356 КПК).

Ініціатива щодо виправлення в судовому рішенні описок і арифметич­них помилок може виходити від будь-кого з учасників кримінального прова­дження, інших заінтересованих осіб чи самого суду незалежно від того, набра­ло це рішення законної сили чи ні.

Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належно повідомлені, не перешко­джає розгляду питання про внесення виправлень. Строк розгляду питання про ви­правлення помилок законом не передбачено. Цей строк повинен бути розумним.

Виправлення в судовому рішенні мають бути засвідченні підписами суддів того складу суду, який його ухвалив (ч. 5 ст. 371 КПК).

Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено в строки і порядку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК.

Поиск по сайту: