Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили

Речові докази, у разі їх виявлення, насамперед, повинні бути уважно оглянуті, сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду. Після цього вони мрім иімои.ся до кримінального провадження постановою слідчого, прокурора, ухвалою суду. Надалі речові докази зберігаються з матеріалами провадження в органах досудового розслідування або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Відповідальними за їх збереження є особа, яка проводить досудове розслідування, суддя.

2. Для зберігання речових доказів в органах прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, слідчих підрозділах податкової міліції, а також у судах обладнуються спеціальні приміщення. Зазначена Інструкція передбачає, що ці приміщення повинні бути з дверима, оббитими металом, заґратованими та обладнані пожежною та охоронною сигналізацією. Якщо такого приміщення немає (наприклад, у невеликому підрозділі), то для збереження речових доказів використовують сейфи та металеві шафи. У разі створення спеціального примішеним для зберігання речових доказів спеціальним наказом відповідного прокурора, начальника органу внутрішніх справ, податкової міліції, органу СБУ, голови суду призначається відповідальний за збереження речових доказів, які здаються до цих приміщень. Підставою для зберігання речових доказів у таких приміщеннях є постанова слідчого, прокурора, ухвали суду.

Особа, призначена відповідальною за спеціальне приміщення, де зберігаються речові докази, веде книгу обліку речових доказів. У книзі, яка ведеться за правилами документів строгої звітності, зазначається назва речового доказу, дата його надходження, від кого надійшов, у якому провадженні. Предмету надається порядковий номер. Надалі там же робиться відмітка про подальшу долю конкретного речового доказу (про знищення або про передачу іншому слідчому, до суду, повернення володільцю тощо).

2. Вилучені під час досудового розслідування або судового розгляду вогнепальна чи холодна зброя, а також боєприпаси після необхідних досліджень під час проведення судових експертиз або інших слідчих дій (наприклад, впізнання), перевірки нарізної зброї за відповідними обліками передаються до органів внутрішніх справ. Якщо йдеться про зброю та боєприпаси, які належать військовим частинам, то вони, як правило, підлягають передачі за належністю, якщо це не ускладнить проведення досудового слідства або судового розгляду справи.

5. Речові докази у вигляді вибухових речовин, вибухових пристроїв передаються на склади військових частин (наприклад, штатні вибухові пристрої – протитанкові або протипіхотні міни) або до відповідних державних установ, де є для цього спеціальні сховища (для зберігання, наприклад, промислової вибухівки). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори - спричимити смерть, тілесні ушкодження чи істотну мате­ріальну шкоду шляхом вивільнення, розповсюдження або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів токсинів, радіації, радіоактивного мате­ріалу, інших подібних речовин (див, п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховною Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше неза­конне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» № 3 від 26 квітня 2002 р.).

6. Вироби з дорогоцінних металів, з дорогоцінним камінням, а також лом металів або окремо дорогоцінне каміння, а також монети з дорогоцінних ме­талів після огляду і проведення експертних досліджень (встановлення металу, його проби, виробника продукції тощо) реєструються у книзі обліку речових доказів і передаються на зберігання до установи банку.

7. Грошові суми, вилучені під час досудового слідства, вносяться, як правило, на депозитний рахунок органу, який їх вилучив. Воин також можуть бути передані для зберігання до установи банку. Цінні папери, вилучені під час слідства, після з’ясування їх значення для конкретної справи (облігації, чеки, сертифікати, акредитиви тощо) передаються на зберігання до банку на підставі відповідної постанови і з дотриманням вимог відомчих норматив­них актів, які визначають порядок передачі цінних паперів до установ банків (форма листа, онис, висновок експерта або спеціаліста щодо цінних паперів тощо).

8. Документи, листи та інші записи, приєднані до справи як речові дока зи, мають зберігатися у конвертах, вкладених між чистими аркушами паперу Конверти опечатують і підшивають у справу. При цьому конверт нумерують як аркуш справи. Якщо приєднується велика кількість аркушів і документів, то їх вкладають до конверта, який додають до справи.

Історичні цінності, антикваріат (які переважно потребують спеціальних умов зберігання) можуть бути передані для зберігання в музеї, картинні галереї

9. Продовольчі товари, які швидко псуються або вимагають спеціальних умов зберігання, негайно після огляду і перевірки їх якості передаються влаї нику або за рішенням суду спеціально виділеним торговельним підприємствам для реалізації, про іцо складається відповідний акту трьох примірниках. Одер жані від продажу грошові суми зараховуються на депозитний рахунок оріан\ що проводить досудове слідство або суду. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість за державними ціпами, що існутоп. н момент повернення.

10. Об’єкти біологічного походження, що швидко псуються, мають б\ III упаковані спеціалістами (наприклад, працівниками судово-медичних експер гиз) у герметично закупорювані ємності. Якщо для їх зберігання погрібні сне ціальиі умови, їх передають до судово-медичних установ (за узгодженням і їх керівництвом).

11. При постановленій вироків або в разі закриття провадження на судовому слідстві обов’язково мас визначитися доля речових доказів — наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, обладнання для їх виготовлення, а також прекурсорів. При цьому треба керуватися Інструкцією про порядок зни­щеним вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, також обладнання для їх виготовлення, затвердженою спільним наказом МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, МОЗ, Міністерства юстиції та Верховного Суду України №437 від 27 червня 1995 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції Укра­їни за №210/746 10 липня 1995 р. (див. п.п.. 6, 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне ікмиїчжсішя зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибухо­вими пристроями чи радіоактивними матеріалами» № 3 від 26 квітня 2002 р.).

7. До того, як прийняти рішення щодо таких речовин, проводит ься від­німи'іиа судова експертиза. Підст авою для здавання державі вилученої у справі пііршчичиої речовини або для її знищення є постанова слідчого, прокурора (у разі закриття провадження), ухвала суду.

8. Отруйні речовини га сильнодіючі препарати передаються на склади.ипемлправлінь або інших організацій, де є належні умови для їх зберігання. Речові докази - радіоактивні матеріали (тобто будь-які матеріали, які містять районукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу пе­репитують межі установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки) зберігаються згідно з вимогами Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 241 від 14 грудня 2000 р.

13. За загальним правилом речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття кримінального провадження. Документи, визнані речовими доказами, зберігаються з матеріалами провадження весь час. Однак коментована стаття передбачає можливість для заінтересованих осіб, підприємств, установ і організацій за їх клопотанням отримати необхідні копії цих документів. Якщо ці документи підроблені або сфальсифіковані, то з них не можна знімати копії з метою видачі таким особам.

14. Коли виникає спір про право власності на предмети, які е речовими доказами, вони зберігают ься, поки набере законної сили рішення суду, винесене по цьому спору в порядку цивільного судочинства (наприклад, про виклю­чити и списку майна, яке підлягає конфіскації).

15. Якщо речові докази під час досудового розслідування були реалізова­ні у зв’язку з неможливістю їх зберігання або повернення володільцеві, а потім виникла необхідність в їх поверненні, то організації, які їх одержали для реалізації, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість за державними цінами, що існують в момент повернення.

16. Питання про речові докази вирішується одночасно з вирішенням справи і це рішення повинно міститися у вироку суду, в постанові слідчого, прокурора або в ухналі суду про закриття кримінального провадження.

17. Коментована стаття визначає подальшу долю окремих речових дока­зів. Зокрема, знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, підлягає конфіс­кації; речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищують­ся; речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються або можуть бути передані заінтересованим особам.

Гроші цінності та інші речі, набуті злочинним шляхом, передаються в дохід держави. Цінності, які були об’єктом злочинних дій, повертаються їх законним во­лодільцям, а якщо таких не встановлено, то вони переходять у власність держави.

§ 5. Висновок експерта

Поиск по сайту: