Стаття 364. Судові дебати

1. У судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його пред­ставник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обви­нувачений, його законний представник, захисник.

2. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судо­вих дебатах на їхній розсуд має право виступити один прокурор або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.

3. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників об­винуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою. У разі відсутності згоди порядок їх виступів вста­новлює суд.

4. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька обвинувачених, захисників, представників, порядок їх виступів у судових дебатах встанов­лює суд.

5. Учасники судового провадження мають право в судових дебатах по­силатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин.

Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів.

7. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право об­мінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

1. Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду кримінального провадження, основу яких складають промови учасників судового розгляду, де вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, наводять аргументи стосовно їх належності і допустимості, висловлюють ви- сиовки щодо доведеності чи недоведеності винуватості чи невинуватості обви­нуваченого, щодо кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного по­зову та інших питань, що їх повинен вирішити суд при постановленні вироку.

2. Формування внутрішнього переконання у суддів значною мірою від­бувається під час судових дебатів, коли всі його учасники намагаються довести суду відповідність своєї позиції дослідженим у судовому розгляді доказам.

3. Після закінчення судового розгляду фактичних обставин кримінального провадження головуючий повинен з'ясувати у сторін потреби надання їм часу для підготовки до судових дебатів і у разі її наявності визначає час і робить відповідну перерву. Оскільки більшість учасників судових дебатів, на відміну від деяких представників сторін, які беруть участь у судових дебатах, не мають спеціальної юридичної освіти (обвинувачений, потерпілий, цивільні відповіда­чі тощо), то головуючий повинен роз'яснити їм перед початком суть і призна­чення судових дебатів, їх права та обов'язки у зв'язку з цим, пояснити схему промови і спосіб її завершення.

4. Учасники судових дебатів виступають у визначеному порядку, що пе­редбачений у ч. 1 коментованої статті. Така черговість не може бути змінена ні головуючим, ні самими учасниками судового провадження. Послідовність ви­ступів учасників судових дебатів забезпечує змагальність сторін кримінально­го провадження, а також створює умови для здійснення обвинуваченим і його захисником захисту від обвинувачення. З урахуванням положень ст. 22 КПК промови прокурора, потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача, обвинуваченого і захисника повинні бути підготовле­ні і виголошені спокійною мовою, тактовно, з належним аналізом фактичних обставин справи, матеріального і процесуального закону, який підлягає засто­суванню, доказів, досліджених у судовому засіданні. Якщо сторони судового розгляду виявили бажання долучити свої письмові промови в судових дебатах до матеріалів кримінального провадження, суд повинен задовольнити таке кло­потання. Суд повинен стежити за додержанням норм судової етики учасниками судових дебатів і сам дотримуватися їх.

5. Закон не передбачає участь всіх учасників судового розгляду у судових дебатах. Обов'язковою є участь у судових дебатах лише прокурора і захисника, участь інших учасників судового розгляду відбувається відповідно до реаліза­ції ними свого права на це. Ніхто з учасників судового розгляду, яким надано право такого виступу, не може бути позбавлений права виступу у судових де­батах. Позбавлення такого права обвинуваченого є істотним порушення кримі­нального процесуального закону і є підставою для скасування вироку.

6. Якщо в судовому розгляді брали участь кілька прокурорів, у судових де­батах має право виступати один прокурор або кожен із них обґрунтовує у про­мові свою позицію у певній частині обвинувачення. У будь-якому разі у своїй промові прокурор як державний обвинувач повинен привернути увагу суду до основних питань, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Промова прокурора повинна ґрунтуватися на доказах, які були дослідженні під час судового розгляду, а не на матеріалах досудового розслідування, відкида- ючи все те, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду та викликає сумніви.

7. У випадку, коли прокурор переконався під час судового розгляду, що вина особи не підтверджується зібраними доказами, він не зобов'язаний брати участь у судових дебатах. Дійшовши такого висновку під час судового розгляду справи, прокурор повинен відмовитися від підтримання державного обвину­вачення шляхом складення і надання суду відповідної вмотивованої постано­ви. Обвинувачення у такому випадку має підтримувати і виступати у судових дебатах потерпілий, його представник та законний представник, якщо вони не відмовилися від підтримання обвинувачення (див. ст. 340 КПК).

8. Якщо у справі беруть участь кілька захисників обвинуваченого, то по­слідовність їх виступів у дебатах визначають ці особи за домовленістю між со­бою. Якщо такої домовленості не досягнуто, це питання вирішує головуючий. Аналогічним чином вирішується послідовність виступів кількох потерпілих у справі та інших однойменних представників судового розгляду.

9. Участь у судових дебатах захисника є одночасно його правом і обов'язком. Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 42 КПК це його право, але, водночас, захисник зобов'язаний використовувати всі передбачені в законі засоби захисту з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи ви­ключають кримінальну відповідальність особи (див. ч. 1 ст. 47 КПК). Виступ у судових дебатах є одним з таких засобів, і захисник повинен виголосити за­хисну промову. У випадку неможливості її проголошення він має право надати її у письмовому вигляді і вона долучається до матеріалів кримінального про­вадження. Одночасно брати участь у судових дебатах можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого.

10. Зміст промови захисника визначається позицією його підзахисного та професійним обов'язком в ході критичного аналізу обставин справи та до­сліджених у судовому засіданні доказів аргументовано спростовувати висно­вки обвинувачення, звертати увагу суду на будь-які факти й обставини, які є корисними в правовому сенсі для обвинуваченого. Своєрідність становища захисту в сенсі доказування з давньоримських часів полягає в тому, що дока­зувати повинен той, хто стверджує, а не той, хто заперечує, оскільки за приро­дою речей не може бути доказів для заперечення. У будь-якому випадку тягар доказування лежить на обвинувачеві, і обвинуваченому у випадку його неви­нуватості та його захиснику зовсім не обов'язково це доводити. Тут доречно навести думку видатного українського правознавця кінця XIX ст. О.Ф. Кістя- ківського, який вважав, що обов'язок честі змушує адвоката не стверджувати того, що суперечить процесуальній істині, не застосовувати хитрощів або не­правдивих доказів для доставлення торжества захисту, але не можна вважати нечесністю замовчування того, що, якби було зроблено або сказано, могло б зашкодити обвинуваченому. Обов'язок довести злочин лежить на обвинува­чеві, а не на захиснику.

Таким чином, позиція захисника, матеріалізована в його захисній промові, попри будь-що не може бути відмінною від позиції підзахисного, бо інакше він перетворився б на супротивника довірителя, що є нонсенсом. Правова позиція адвоката, яку він висловлює в захисній промові, - це його думка про обвину­вачення, точка зору на обставини, що підлягають доказуванню, а також на всі інші правові питання, що виникли в ході досудового розслідування й судово­го розгляду кримінального провадження. Позиція адвоката повинна бути саме правовою, тобто він не має перекручувати норми матеріального права і знева­жати правила, приписані нормами процесуального права.

Спираючись на позицію підзахисного, яка в промові адвоката не озвучу­ється, та оцінюючи докази, які були досліджені в судовому засіданні, захисник може відстоювати пропозиції щодо підсумкового рішення суду: постановити ви­правдувальний вирок повністю або за окремими епізодами обвинувачення; за­крити справу за наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК; у разі постановлення обвинувального вироку з урахуванням наведених захистом аргументів звільнити від відбування покарання; при визначені міри покарання за обвину­вальним вироком урахувати обставини, що його пом'якшують. Водночас, якщо обвинувачений не визнав себе винуватим, захисник не може в судових дебатах зайняти протилежну позицію, оскільки це є порушенням права обвинуваченого на захист і може тягти за собою скасування вироку. Треба чітко знати, що по­зиція захисника може бути самостійною і різко суперечити позиції обвинуваче­ного, якщо останній визнає себе винуватим, будучи невинуватим (самообмова). Ця етико-правова колізія є цілком допустимою і зрештою вирішується судом.

11. Виступи цивільного позивача, його представника та законного пред­ставника пов'язані з доведеністю вчинення кримінального правопорушення і його цивільно-правовими наслідками. Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає ци­вільний позов без розгляду, крім випадків, коли від них надійшло клопотання про розгляд позову за їх відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов.

12. У випадках, коли цивільний позов заявив прокурор в інтересах держави або в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповно­ліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні са­мостійно захистити свої права, він у своїй промові стосовно заявленого позову обґрунтовує його підстави та розмір відшкодування..

13. У судових дебатах бере участь і обвинувачений. Ненадання обвинува­ченому права на участь у судових дебатах є порушенням права обвинуваченого на захист. Проте коли обвинувачений за наявності підстав був видалений із залу судового засідання на весь час судового розгляду (ч. 1 ст. 330 КПК), слово у судових дебатах йому не надається і ніяких процесуальних наслідків такі дії суду чи собою не тягнуть.

14. Об'єднання в одній промові виступу обвинуваченого в судових деба­тах і проголошення ним останнього слова не допускається.

15. Якщо під час судових дебатів виникла потреба в поданні нових дока­зів, суд відновлює судовий розгляд для з'ясування нових обставин та перевірки їх доказами, після чого знову відкриває судові дебати стосовно додатково до­сліджених обставин і доказів.

16. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Виступ у формі репліки відрізняється від інших виступів під час судового розгляду своєю конкретикою і незначним проміж­

ком часу, який відведений на його проголошення, коли один учасник судо­вих дебатів відповідає на виступ іншого стосовно основних питань спору між сторонами. Учасник судового розгляду може відмовитись від репліки, обмежитись участю у судових дебатах або, навпаки, підтримати в репліці раніше висунуту точку зору. Кількість реплік законом не передбачена, але вони можуть бути висловлені тільки після закінчення судових дебатів. Пра­во останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику. Під час проголошення реплік сторони кримінального провадження не повинні пере­ходити на особистості учасників судового розгляду і мають бути пов'язані тільки з обставинами кримінального правопорушення та з критикою аргу­ментів, які процесуальний супротивник наводив у своєму виступі в судових дебатах.

Поиск по сайту: