Стаття 430. Підготовка касаційного розгляду

1. Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження без виклику сторін кримінального провадження:

1) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями касаційних скарг, ін­формацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

2) витребовує матеріали кримінального провадження;

3) вирішує заявлені клопотання;

4) вирішує Питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;

5) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду.

2. Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки про­вадження до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвали надсилаються учасникам судового провадження.

3. Після проведення підготовчих дій та отримання матеріалів кримі­нального провадження суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчен­ня підготовки та призначення касаційного розгляду.

Засуджений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо суд визнає обов'язковою його участь, а засуджений, що тримається під вартою, - також у випадках, якщо про це надійшло його клопотання.

1. Після відкриття касаційного провадження касаційна скарга і додані до неї документи передаються судді-доповідачу. Оскільки відповідно до ст. 423 КПК після закінчення апеляційного провадження матеріали кримінального провадження не пізніш як у семиденний строк повертаються до суду першої інстанції, то суд касаційної інстанції, при проведенні підготовчих дій, витребо­вує матеріали кримінального провадження із суду першої інстанції. Отримав­ши зазначені документи, суддя-доповідач протягом десяти днів після відкрит­тя касаційного провадження надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями касаційних скарг, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. Очевидно, суд має отримати підтвердження отримання цими учасниками судового провадження надісланих їм документів. Таким чином, учасники судового провадження отри­мують повну інформацію про зміст касаційної скарги, про підстави відкриття касаційного провадження, про права і обов'язки учасників, а також строк на подання заперечень на касаційну скаргу (ст. 431 КПК).

2. У випадку надходження до суду касаційної інстанції кількох касаційних скарг на одні й ті самі судові рішення, суд касаційної інстанції в ухвалі про відкриття провадження зазначає, що відкриття касаційного провадження від­булося за кількома касаційними скаргами на вказані рішення.

3. Якщо за однією касаційною скаргою ухвала про відкриття касаційно­го провадження вже була винесена і суддею-доповідачем були виконані під­готовчі дії, зокрема, сторонам були надіслані документи, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 430 КПК, суд касаційної інстанції, не знайшовши підстав для повернення касаційної скарги або залишення її без руху, виносить ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, що надійщіїа пізніше, і ви­конує необхідні підготовчі дії.

4. Якщо суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу (касаційні скарги) та ухвалив одне із судових рішень, передбачених ст. 4,36 КПК, а в межах строку на касаційне оскарження від учасника, який не звертався із касацій­ною скаргою, надійшла касаційна скарга, яка відповідає вимогам ст. 427 КПК, і немає підстав для повернення касаційної скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний відкрити касаційне провадження та розглянути касаційну скаргу з ухваленням одного з рішень, передбачених ст. 436 КПК. Це положення засто­совується також до касаційних скарг, які подані після закінчення строку на ка­саційне оскарження із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, якщо суд визнає поважними причини пропуску строку.

5. Суддя-доповідач вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, з підстав, які, на думку заявника, свідчать про неза­конність оскарженого судового рішення. Зупинення виконання судового рішен­ня полягає в забороні ухвалою уповноваженого судді касаційного суду привес­ти до виконання судове рішення, яке набрало законної сили. Зупинення може бути у вигляді відкладення виконання, якщо виконання не було розпочате, або переривання виконання, коли судове рішення вже виконується, причому зупи­нення може стосуватись як рішення в цілому, так і будь-якої частини рішення. Копії ухвали судді-доповідача про зупинення виконання судового рішення над­силаються учасникам судового провадження.

6. Якщо суддя-доповідач після проведення підготовчих дій та отримання матеріалів кримінального провадження переконається, що немає ніяких пере­шкод для подальшого руху справи, він має постановити ухвалу про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду.

7. Якщо суд визнає обов'язковою участь засудженого в касаційному роз­гляді, останній підлягає обов'язковому виклику в судове засідання. Водночас, якщо засуджений, що тримається під вартою, подав клопотання про участь у касаційному розгляді, його клопотання обов'язково повинно бути задоволене.

Стаття 431. Заперечення на касаційну скаргу

Особи, зазначені у статті 425 цього Кодексу, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.

Заперечення на касаційну скаргу має містити:

1) найменування суду касаційної інстанції;

2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) вказівку на судове рішення, яке оскаржується;

4) номер кримінального провадження в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;

5) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;

6) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу;

7) перелік матеріалів, які додаються.

2. У запереченні на касаційну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь у касаційному розгляді.

3. Заперечення на касаційну скаргу підписується особою, яка його подає.

1. Право на подання заперечень на касаційну скаргу відповідає засадам кримінального провадження, які принципово обумовлюють реалізацію права на захист (ст. 20 КПК), забезпечують змагальність та свободу в поданні суду своїх доказів (ст. 22 КПК), сприяють сторонам бути вільними у використанні своїх прав, передбачених КПК (диспозитивність) (ст. 26 КПК).

2. Щодо осіб, які можуть подати заперечення на касаційну скаргу, див. ст. 425 КПК і коментар до неї. Форма заперечення - проста письмова.

3. Заперечення на касаційну скаргу повинно включати в себе цілу низку звичних до такого роду процесуальних документів реквізитів, які досить повно викладені в ст. 427 КПК щодо касаційної скарги, а саме: найменування суду ка­саційної інстанції; прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; вказівку на судове рішення, яке оскар­жується; номер кримінального провадження в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції (вказаний номер може міститися в ухвалі суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження, ухвалі щодо підготовчих дій, ухвалі про закінчення підготовки та призначення каса­ційного розгляду); обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги; перелік матеріалів, які додаються. У запереченні на касаційну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь у касаційному розгляді. Заперечення на касаційну скаргу обов'язково підписується особою, яка його подає.

4. Законодавець не встановлює будь-яких процесуальних наслідків подан­ня заперечення на касаційну скаргу без дотримання вимог щодо форми запере­чення. Проте недотримання форми заперечення на касаційну скаргу може при­звести до спотворення його змісту, і суд може надати такому документу зовсім не таку оцінку, яку бажав одержати заявник щодо поданого ним документа, що може негативно вплинути на розгляд заперечення на касаційну скаргу.

5. Підготовка заперечення на касаційну скаргу вимагає особливої уваги до змісту і формулювання матеріалу, визначеному в п. 5 ч. 2 ст. 431 КПК. Об­ґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги повинно склада­тись з (а) власної оцінки правильності чи неправильності застосування судами першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, правової оцінки обставин; (б) аргументованого заперечення проти оцін­ки правильності чи неправильності застосування судами першої та/або апеля­ційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що викладені в касаційній скарзі особою, яка подала касаційну скаргу, правової оцінки обста­вин; (в) аргументованої оцінки вимог, викладених у касаційній скарзі, з огляду на ст. 436 КПК; (г) сформульованих вимог особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, з огляду на ст. 436 КПК.

Стаття 432. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення каса­ційної скарги під час касаційного провадження

1. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скар­ги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями статті 403 цього Кодексу.

Про відмову від касаційної скарги, порядок зміни і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження див. ст. 403 КПК, яка регулює ці ж питання під час апеляційного провадження, та коментар до неї.

Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування су­дами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуаль­ного права, правової оцінки обставин і не має праба досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встанов­лені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовір­ність того чи іншого доказу.

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується ста­новище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного ха­рактеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

1. Суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення щодо: а) правиль­ності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. В цьому випадку висновки судів першої та апеляційної інстанцій пере­віряються на предмет застосування до кримінального правопорушення норм матеріального права, які діяли на момент вчинення кримінального правопору­шення та підлягали застосуванню щодо конкретного кримінального правопо­рушення, можливість застосування закону про кримінальну відповідальність з огляду на дію закону в часі тощо; б) правильності правової оцінки судами пер­шої та апеляційної інстанцій обставин кримінального провадження. В цьому випадку касаційний суд досліджує правильність оцінки: події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення криміналь­ного правопорушення), винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального право­порушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого криміналь­ного правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є під­ставою для закриття кримінального провадження, є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або від покарання (щодо обставин, які підля­гають доказуванню в кримінальному провадженні, див. ст. 91 КПК та коментар до неї); в) правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. В цьому випадку рішення суду першої та апеля­ційної інстанції підлягають перевірці в першу чергу щодо істотних порушень норм процесуального закону, які тягнуть обов'язкове скасування судових рі­шень (див. ч. 2 ст. 412 КПК та коментар до неї). Перелік підстав, за наявності яких судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, не має виключень, однак, це не позбавляє суд касаційної інстанції права визнати інші порушення норм процесуального закону такими, що дають підстави для скасування судо­вих рішень. Ознаки істотності порушень норм процесуального закону наведено в ч. 1 ст. 412 КПК, в якій значними порушеннями вимог кримінального проце­суального закону визнано такі порушення, які перешкодили чи могли перешко­дити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (щодо критеріїв законності і обґрунтованості судового рішення див. ст. 370 КПК та коментар до неї).

2. Водночас, суд касаційної інстанції не має права: досліджувати докази; встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

3. Правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правильність оцінки обставин здійснюється судом касаційної інстанції в межах касаційної скарги. Це означає, що судом касаційної інстанції рішен­ня суду першої та апеляційної інстанцій перевіряються лише з тих питань, які ставляться перед судом у тексті касаційної скарги, оскільки предмет до­слідження судом касаційної інстанції матеріалів справи обмежений приписом ч. 1 ст. 433 КПК, а касаційна скарга може стосуватися лише окремих частин рі­шень, що оскаржуються (наприклад, касаційна скарга може стосуватися тільки окремих епізодів або в ній можуть ставитися питання щодо порушення судами вимог процесуального закону, без дослідження доказів і надання їм оцінки).

4. Закон надає суду касаційної інстанції право виходу за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових за­ходів медичного чи виховного характеру. Наприклад, якщо в касаційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та при­значення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції вбачає підстави для закриття кримінального провадження, він вправі прийняти рішення про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закрити кримінальне провадження. Вихід за межі вимог касаційної скарги - це право суду касаційної інстанції прийняти будь-яке з рішень, передбачених ст. 436 КПК, з обмеженнями щодо недопустимості погіршення правового становища виправданого чи засудженого (див. ст. 437 КПК та коментар до неї).

5. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на ко­ристь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстан­ції зобов'язаний прийняти таке рішення. За наявності підстав, передбачених ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу (скар­ги), зобов'язаний скасувати або змінити судові рішення суду першої та апеля­ційної інстанції і щодо засуджених, від яких касаційні скарги не надійшли. В цьому випадку суд касаційної інстанції не вправі погіршити правове становище таких засуджених з підстав, передбачених ст. 437 КПК, у випадку, якщо щодо таких засуджених прокурором та/або потерпілим не подана касаційна скарга.

Поиск по сайту: