Стаття 123. Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів

1. Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і докумен­тів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Граничний розмір витрат, пов'язаних із зберіганням і пересилан­ням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Усі витрати, пов'язані зі зберіганням і пересиланням речей і докумен­тів слідчими, прокурорами і суддями (судом) покладає на себе держава. Збері­гання і пересилання речей і документів іншими учасниками процесу, зокрема стороною захисту, здійснюється за власний рахунок.

2. У разі, якщо витрати органів досудового розслідування, прокуратури і суду із забезпечення спеціальних умов зберігання речових доказів є співрозмір- пими з їх вартістю, зазначені органи повинні діяти у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 100 КПК.

Стаття 124. Розподіл процесуальних витрат

1. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваче­ного на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, перед­бачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним право­порушенням.

2. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваче­ного на користь держави документально підтверджені витрати на залучен­ня експерта.

3. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, Верховний Суд Укра­їни, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рі­шення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.

1. У ч. 1 коментованої статті мова йде лише про відшкодування за ра­хунок обвинуваченого процесуальних витрат потерпілого. Про відшкодування (компенсацію) шкоди, спричиненої потерпілому внаслідок кримінального пра­вопорушення, див. коментар до глави 9 КПК.

2. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбаченому ст. 1177 Цивільного кодексу України.

3. У кримінальному провадженні щодо неповнолітнього суд може по­класти процесуальні витрати на батьків, опікунів або піклувальників.

4. Ухвалення судом обвинувального вироку зі звільненням від покаран­ня не є підставою для звільнення засудженого від відшкодування процесуаль­них витрат на користь держави.

5. У разі засудження в одному кримінальному провадженні кількох осіб процесуальні витрати підлягають стягненню у частковому порядку з урахуван­ням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного.

6. У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлен­ня про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов'язані з оголошенням перерви у судовому засіданні (ст. 72 КПК).

7. Вищий суд під час перегляду судових рішень в апеляційному і каса­ційному порядку, за нововиявленими обставинами, або Верховний Суд України вправі змінити рішення чи постановити нове. Якщо новим рішенням вищий суд виключає епізоди обвинувачення або виправдовує окремих осіб, то проце­суальні витрати, пов'язані зі збиранням і зберіганням предметів і документів, приймаються на рахунок держави.

8. Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрат у справах приватного обвинувачення, суд повинен перевірити, чи не об'єднані в одному кримінальному провадженні зустрічні приватні обвинувачення.

Стаття 125. Визначення розміру процесуальних витрат

1. Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

4. Визначенню розміру процесуальних витрат сприяє вимога, адресова­на слідчому і прокуророві (п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК) щодо необхідності зазначити їхній розмір в обвинувальному акті.

Поиск по сайту: