Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України

{Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5083-УІ від 05.07.2012}

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р.,№№ 13-17, ст. 112):

1) пункт 56.22 статті 56 викласти в такій редакції:

«56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке повідомлення про підозру базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й підтверджується додатково зібраними доказами відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.

Початок досудового розслідування стосовно платника податків або повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службовим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури апеляційного узгодження»;

2) у пункті 58.4 статті 58:

абзац перший викласти в такій редакції:

«58.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлен- ня-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом»;

в абзаці другому слова «рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами» замінити словами «судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами»;

в абзаці третьому слова «порушення кримінальної справи» замінити словами «повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення»;

3) у статті 78:

у пункті 78.1:

підпункт 78.1.11 викласти в такій редакції:

«78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону»;

в абзаці другому підпункту 78.1.12 слова «або порушено кримінальну справу» замінити словами «або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення»;

у пункті 78.2 слова «порушеної кримінальної справи» замінити словами «кримінального провадження»;

пункт 78.3 викласти в такій редакції:

«78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-роз- шукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України»;

4) у пункті 85.5 статті 85 слова «кримінально-процесуальним законом» замінити словами «кримінальним процесуальним законодавством»;

5) у пункті 86.9 статті 86 слова «кримінально-процесуальний закон» у всіх відмінках замінити словами «кримінальне процесуальне законодавство» у відповідному відмінку;

6) у підпункті 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 слова «кримінальній справі винесено рішення про її» замінити словами «кримінальному провадженні винесено рішення про його»;

7) у підпунктах 159.3.10 та 159.3.11 пункту 159.3 статті 159 слова «Кримінально-процесуальним кодексом України» замінити словами «Кримінальним процесуальним кодексом України»;

8) в абзаці п'ятому підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 слова «дізнання, досудового слідства» замінити словами «що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування».

2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3-4, ст. 21):

1) у частині першій статті 1 слово «злочинів» замінити словами «кримінальних правопорушень»;

2) у частині четвертій статті 6 слово «злочину» замінити словами «кримінального правопорушення»;

3) у частині другій статті 35, частині четвертій статті 40, частині сьомій статті 46, частині третій статті 154 та частині шостій статті 166 слова «кримінально-процесуальним» замінити словами «кримінальним процесуальним»;

4) у частині третій статті 43 слова «з іншої кримінальної справи» замінити словами «в іншому кримінальному провадженні»;

5) у частині другій статті 57 слово «справи» замінити словами «кримінального провадження»;

6) у частині другій статті 88 слова «по одній справі» замінити словами «в одному кримінальному провадженні»;

7) текст статті 90 викласти в такій редакції:

«У порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора»;

8) у частині першій статті 104:

в абзаці третьому слова «виявлення, попередження і розкриття» замінити словами «попередження і виявлення»;

абзац п'ятий після слів «оперативно-розшукову діяльність» доповнити словами «або кримінальне провадження»;

9) частину п'яту статті 113 викласти в такій редакції:

«5. Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає»;

10) в абзаці п'ятому статті 152 слова «кримінальної справи» замінити словами «кримінального провадження».

3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) у частині першій статті 15 слова «щодо подання органу дізнання, слідчого» виключити;

2) частину четверту статті 38 викласти в такій редакції:

«У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження»;

3) назву та абзац перший статті 1854 викласти в такій редакції:

«Стаття 1854. Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача

від явки до органів досудового розслідування чи прокурора

Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора»;

4) у статті 1855:

назву доповнити словом «присяжного»;

абзац перший після слів «народного засідателя» доповнити словом «присяжного», а слова «на нього» замінити словами «на них»;

5) у статті 1856:

назву викласти в такій редакції:

«Стаття 1856. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або протесту, припису чи подання прокурора»;

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«Залишення посадовою особою без розгляду протесту, припису чи подання прокурора, а так само несвоєчасна відповідь на подання, протест чи припис»;

6) у пункті 8 статті 247 слова «порушення по даному факту кримінальної справи» замінити словами «повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту»;

7) статтю 253 викласти в такій редакції:

«Стаття 253. Передача матеріалів прокурору, органу досудового розслідування

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування»;

8) пункт 8 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:

«8) слідчий, прокурор (частина четверта статті 184, стаття 1854, частина друга статті 1856, статті 1858, 18511)»;

9) статтю 263 викласти в такій редакції:

«Стаття 263. Строки адміністративного затримання

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години.

Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання»;

10) у частині другій статті 284 слова «слідства чи дізнання» замінити словом «розслідування».

4. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

1) у статті 48 слова «розслідування або розгляду справи в суді» замінити словами «кримінального провадження»;

2) частину другу статті 53 після слів «винного в межах від тридцяти» доповнити словами «неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

3) статтю 65 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

«5. У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди»;

4) у статті 75:

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням».

У зв'язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом»;

5) у частині третій статті 91 слова «Кримінально-процесуальним» замінити словами «Кримінальним процесуальним»;

6) частину шосту статті 369 викласти в такій редакції:

«6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину органу, службова особа якого наділена законом правом здійснювати повідомлення про підозру»;

7) у статті 374:

в абзаці першому частини першої слова «особою, яка провадить дізнання» виключити;

в абзаці першому частини другої слово «злочину» заміниш словами «кримінального правопорушення»;

8) доповнити статтями 3811 та 3891 такого змісту: «Стаття 3811. Невиконання слідчим вказівок прокурора

1. Умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, при здійсненні кримінального провадження -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого»;

«Стаття 3891. Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості

1. Умисне невиконання засудженим угоди про примирення або про визнання винуватості -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років»;

9) в абзаці першому частини першої статті 383 слова «органу дізнання» замінити словами «органу досудового розслідування»;

10) у статті 385:

абзац перший частини першої викласти в такій редакції: «1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без повалених причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України»;

у частині другій слова «дізнання, досудового слідства» замінити словами «досудового розслідування»;

11) в абзаці першому статті 386 слово «слідства» замінити словом «розслідування»;

12) у статті 387:

у назві слова «досудового слідства або дізнання» замінити словами «опе- ративно-розшукової діяльності, досудового розслідування»; абзац перший частини першої викласти в такій редакції: «1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані»; абзац перший частини другої викласти в такій редакції: «2. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оператив- но-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередню участь в оперативно-розшуковій діяльності, досудовому розслідуванні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність»;

13) абзац перший частини першої статті 426 викласти в такій редакції:

«1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або нена- правлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду».

5. У пункті 2 частини другої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст. 446) слова «кримінальних справах» замінити словами «кримінальному провадженні».

6. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492):

у частині четвертій статті 110 слова «органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду» замінити словами «органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду»;

у частині другій статті 120 слова «органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду» замінити словами «органів, що здійснюють опера- тивно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду».

7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р, №>№ 40-44, ст. 356):

частину другу статті 265 викласти в такій редакції:

«2. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців»;

у частині п'ятій статті 306 слова «чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи» замінити словами «чи під час кримінального провадження»;

пункт 2 частини другої статті 1167 викласти в такій редакції:

«2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт»;

статтю 1176 викласти в такій редакції:

«Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду

1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлен- ня судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (судців), які вплинули на по- становлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом».

8. У Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 38-39, ст. 288):

1) у частині другій статті 308 слова «досудового слідства у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ» замінити словами «досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням»;

2) частину другу статті 328 викласти в такій редакції:

«У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження»;

3) у статті 352:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

«тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів та транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України»;

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

«тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 200 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів та транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України»;

4) у частині першій статті 364 слова «кримінальної справи» замінити словами «кримінального провадження»;

5) пункт 4 частини першої статті 391 виключити.

9. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р.,№ 21-22, ст. 135):

1) у частині четвертій статті 164 слова «злочину, він порушує кримінальну справу» замінити словами «кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування»;

2) у частині другій статті 228 слова «чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні» замінити словами «справою чи кримінальним провадженням».

10. У статті 67 Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №№ 47-52, ст. 349):

1) у назві слова «орган дізнання» замінити словами «службова особа, уповноважена на вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні»;

2) частину першу викласти в такій редакції:

«Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, капітан судна уповноважений на вчинення процесуальних дій в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України та відповідною Інструкцією, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства»;

3) у частині другій слова «матеріали дізнання» замінити словами «зібрані матеріали»;

4) у частині третій слова «кримінальним законодавством України» замінити словами «законом України про кримінальну відповідальність», а слова «кримінально-процесуальним» - словами «кримінальним процесуальним».

11. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верхо- вноїРади України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами):

1) статтю 18 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. У місцевих загальних судах та апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим діє спеціалізація зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. Кількість суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю із стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, не звільняються від виконання обов'язків судді відповідної інстанції, проте здійснення ними таких повноважень враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення»;

2) статтю 21 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

«5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом. Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду.

Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстарший за віком суддя цього суду. Слідчий суддя не звільняється від виконання обов'язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення»;

3) частину першу статті 24 доповнити пунктом 81 такого змісту:

«81) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів»;

4) частину першу статті 29 доповнити пунктом 81 такого змісту:

«81) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, передбачених процесуальним законом»;

5) у статті 48:

у частині третій слова «Кримінальна справа щодо судді може бути порушена» замінити словами «Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення»;

у частині четвертій слова «вмотивованої постанови» замінити словами «вмотивованого клопотання»;

частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі, якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя)»;

6) статтю 57 викласти в такій редакції:

«Стаття 57. Статус народного засідателя, присяжного

1. Народним засідателем, присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду спільно із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

2. Народні засідателі, присяжні під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. Народні засідателі, присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1-5 частини четвертої статті 54 цього Закону»;

7) доповнити статтею 581 такого змісту:

«Стаття 581. Список присяжних

1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.

3. Список присяжних затверджується один раз на два роки і переглядається в разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України»;

8) у статті 59:

назву доповнити словом «присяжного»;

частину першу після слів «Народним засідателем» доповнити словом «присяжним»;

у частині другій:

абзац перший після слів «народних засідателів» доповнити словами «та списків присяжних»;

пункт 2 доповнити словом «присяжного»;

частину третю після слів «народних засідателів» доповнити словами «або списку присяжних»;

9) у статті 60:

назву доповнити словом «присяжного»; частину першу викласти в такій редакції:

«1. Особа, яка відповідно до цього Закону не може бути включена до списку народних засідателів або списку присяжних, але включена до нього, увільняється від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного головою відповідного суду»;

абзац перший частини другої та частину третю після слів «народного засідателя» доповнити словом «присяжного»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«4. Увільнення від виконання обов'язків народного засідателя, присяжного у конкретній справі, у тому числі внаслідок відводу (самовідводу), здійснюється у порядку, встановленому процесуальним законом»;

10) у статті 61:

назву після слів «народних засідателів» доповнити словом «присяжних»; після частини другої доповнити новою частиною такого змісту: «3. Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом».

У зв'язку з цим частини третю га четверту вважати відповідно частинами четвертою та п'ятою;

частину четверту після слів «народного засідателя» доповнити словом «присяжного»;

частину п'яту після слів «народний засідатель» доповнити словом «присяжний»;

11) у статті 62:

назву доповнити словом «присяжних»; перше речення частини першої викласти в такій редакції: «1. Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода»;

третє речення частини другої після слів «народного засідателя» доповнити словами «чи присяжного»;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків»;

12) статтю 63 виключити;

13) у пункті 1 частини першої статті 66 слова «в газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр» замінити словами «у визначених нею друкованих засобах масової інформації»;

14) у частині першій статті 71 слова «в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» замінити словами «у визначених нею друкованих засобах масової інформації»;

15) пункт 7 частини першої статті 91 викласти в такій редакції:

«7) на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності»;

16) статтю 115 доповнити частиною восьмою такого змісту:

«8. Збори суддів місцевих загальних судів у порядку, встановленому цим Законом, обирають слідчих суддів».

12. У Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303 із наступними змінами):

1) у статті 3 слова «та Кримінально-процесуальний» замінити словами «Кримінальний процесуальний та Митний»;

2) текст статті 4 викласти в такій редакції:

«Оперативно-розшукова діяльність грунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини»;

3) у частині першій статті 5:

в абзаці восьмому слова «Державної кримінально-виконавчої служби України» замінити словами «Державної пенітенціарної служби України»;

доповнити абзацом десятим такого змісту:

«органів державної митної служби - оперативними підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою»;

4) у статті 6:

у частині першій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

«1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

- злочини, що готуються;

- осіб, які готують вчинення злочину;

- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб безвісно відсутніх;

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності»;

частину другу викласти в такій редакції:

«Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках»; 5) у статті 7: у частині першій:

у пункті 1 слова «виявлення, припинення і розкриття» замінити словами «виявлення і припинення»;

пункт 2 після слів «та ухвали» доповнити словами «слідчого судді»; у пункті 5 слова «з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних» замінити словами «з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів»;

доповнити частинами другою - четвертою такого змісту: «У разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно- розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно- розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.

Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов'язковими до виконання оперативним підрозділом»;

6) статтю 8 викласти в такій редакції:

«Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;

3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, - витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

5) проводити операції із захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 Кримінального процесуального кодексу України;

8) виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями статті 272 Кримінального процесуального кодексу України;

9) здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України;

10) накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями статей 261, 262 Кримінального процесуального кодексу України;

11) здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України;

12) здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями статті 268 Кримінального процесуального кодексу України;

13) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

14) використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями статті 275 Кримінального процесуального кодексу України;

15) отримувати від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;

16) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

17) створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями статті 273 Кримінального процесуального кодексу України;

18) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

19) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, Митним кодексом України;

20) звертатися у межах своїх повноважень із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих ак-тів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до по- становлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб'єкта ініціювання та проведення цих заходів, обгрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його за-доволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.

Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Ці заходи застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України зазначені заходи можуть здійснюватися лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, - без повідомлення прокурора.

До виконання окремих доручень у ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатися працівники інших підрозділів.

Під час виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних із припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Координація дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснюється Службою безпеки України.

Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 у частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину»; 7) у статті 9:

частину першу після слів «державного кордону» доповнити словами «органу державної митної служби»; у частині другій:

слово «адміністрацією» замінити словом «службою»; після слів «державного кордону» доповнити словами «Державною мит-ною службою України»; у частині третій:

перше речення викласти в такій редакції:

«На особу, яка підозрюється в підготовці до вчинення злочину, переховується від органів досудового розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно- розшукова справа»;

після слів «податкової міліції» доповнити слобами «органу Державної митної служби України»;

доповнити реченням такого змісту: «Про заведення оперативно-розшуко- вої справи протягом доби письмово повідомляється прокурор»;

у частині п'ятій слова «суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину» замінити словами «слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину»;

у частині восьмій слово «адміністрація» замінити словом «служба», а після слів «виконання покарань» доповнити словами «Державна митна служба України»;

у частині десятій слова «нерозкриті злочини» виключити; частину одинадцяту після слів «на запит органів» доповнити словом «досудового»;

частини чотирнадцяту та п'ятнадцяту викласти в такій редакції: «Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.

Видавництво «Юстініан» про понує до Вашої уваги інформаційно-аналітичний електронний национальньй бизнес ресурс модуль «Господарський процес».

Модуль містить науково-практичний коментар до Господарського процесуального кодексу України, написаний найкращим спеціалістом у галузі - Вадимом Белянивичем; правові позиції Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України щодо застосування процесуальних норм ГПК України, а також прецеденти рішень Європейського суду з прав людини, з функцією систематичної актуалізації матеріалів; зразки процесуальних документів із методичними рекомендаціями; систематизовані за статтями Кодексу посилання на базу судових рішень України.

Вартість річної передплати пакетного модуля складає - 876 грн/рік, або всього 73 грн/місяць.

Ваші переваги:

- Вартість електронного продукту, яким Ви можете користуватися на будь-якому зручному для Вас носії, включаючи електронні книжки, які мають вихід в Інтернет, значно менша за вартість об'ємних паперових інформаційних носіїв;

- Ви отримуєте постійні оновлення та зразки процесуальних документів з методичними вказівками щодо їх використання;коментарі та роз'яснення щодо правозастосу- вання у Вашому інформаційному пакеті завжди актуальні;

- Здійснивши передплату на модуль, Ви отримуєте додаткову можливість отримати за пільговою ціною 240 грн. на рік електронний оновлюваний бюлетень «Алгоритм дій юриста в стандартних ситуаціях» та безкоштовно - електронну версію «Юридичного журналу».

Безкоштовне користування модулем протягом доби для ознайомлення зі змістом та принципом роботи порталу можна замовити за електронною адресою пЬг@іи8Ілшаіі.ііа; е1епа@]и8І:іпіап.сот.иа або за тел.: (044) 230-01-73 (74)

[1] Щодо перевищення розумних строків розгляду справ див.: лист Верховного Суду України головам апеляційних судів від 25 січня 2006 року № 1 -5/45 // Закон і Бізнес. - 2006. - № 6.

1. Новий КПК України не лише зберіг, а й розвинув інститут цивільного позову в кримінальному провадженні. Цивільний позов - це заявлена у кримі­нальному провадженні вимога фізичної або юридичної особи про відшкоду­вання їй матеріальної чи компенсацію моральної (немайнової) шкоди, завданої безпосередньо кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпеч­ним діянням до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або суспільно небезпечними діян­нями малолітньої, неосудної чи обмежено осудної особи. Розгляд цивільного позову в кримінальному провадженні сприяє більш швидкому відшкодуванню заподіяної кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням шкоди, полегшує цивільному позивачу доказування підстав і розміру

1. Привід як примусове супроводження означає знаходження особи, яка ви­конує ухвалу про здійснення приводу, поряд з особою, до якої застосовується привід до місця виклику з метою контролю за прибуттям особи до цього місця (без відхилення від визначеного маршруту: від місця проживання або роботи)

[4] Коментована стаття визначає предметну (родову) підслідність досудо­вого розслідування кримінальних правопорушень (злочинів та кримінальних проступків) органами досудового розслідування, персональну (спеціальну, суб'єктну) підслідність та за зв'язком кримінального провадження.

[5] Судове рішення слід визнати таким, що відповідає фактичним об­ставинам кримінального провадження, в тому випадку, коли в його основу по­кладені висновки, що грунтуються на достовірних доказах, досліджених безпо­середньо під час судового розгляду. В будь-якому разі судове рішення не може бути визнано таким, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо судом не перевірені та не спростовані всі доводи на захист обвинуваченого та не усунені всі сумніви в його винуватості.

Поиск по сайту: