Провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із закінченням строку давності

1. Коментована стаття містить перелік обставин, які в обов'язковому по­рядку виключають можливість перейняття чи подальший рух процедури пере­йняття кримінального провадження від іноземних держав компетентними пра­воохоронними органами України.

2. У розумінні цієї статті в Україні не може бути перейняте кримінальне провадження від іншої держави, в якому не ухвалений вирок та не дотримані вимоги ч. 2 ст. 595 КПК або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (див. ч. 2 ст. 595 КПК та коментар до неї).

Якщо ж громадяни України та особи без громадянства за вчинені злочи­ни зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини (ч. 2 ст. 7

КК України), а відповідно матеріали такого кримінального провадження також не можуть бути перейняті.

3. Відповідно до ст. 533 КПК вирок або ухвала суду, що набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та місце­вого самоврядування, їх службових осіб і підлягають виконанню на всій тери­торії України. Тому процедура перейняття кримінального провадження щодо особи в Україні не може бути розпочата, а розпочата підлягає закриттю у разі набуття вироком суду в Україні законної сили за теж саме кримінальне право­порушення, яке інкримінувалось цій особі в іншій державі.

4. Перейняття кримінального провадження з іншої держави не може від­бутися, якщо щодо особи у зв'язку з тим само кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування по­карання у зв'язку з помилуванням або амністією. Про підстави та порядок за­криття кримінального провадження див. коментар до ст. 284 КПК.

5. Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо проваджен­ня щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв'язку із закінченням строку давності. Під давністю притягнення до кримі­нальної відповідальності за вчинений злочин розуміється закінчення вказаних у кримінальному законі строків (див. ст. 49 КК України), після чого особ% яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності вирішується судом. Про порядок звільнення особи від кримі­нальної відповідальності див. коментар до ст.ст. 285-289 КПК.

Стаття 597. Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження

За клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального провадження, може триматися під вартою на території України не більше ніж сорок діб.

2. Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з пра­вилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.

3. Якщо після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку запит про перейняття кримінального провадження не надійде, за­значена особа звільняється з-під варти.

1. За клопотанням компетентного органу іншої держави до особи, яка перебуває на території України і щодо якої буде направлений запит про пере­йняття кримінального провадження, може бути застосовано тимчасовий арешт (тримання під вартою) у порядку, передбаченому ст. 583 КПК. Обставини, за яких компетентні державні органи можуть вдатися до за­стосування цього заходу, визначені лише у ст. 27 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 р., зокрема: законодавство держави, якій направляється клопотання, дозволяє утримувати особу під вартою за злочин, з приводу якого здійснюється кримінальне провадження; наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа зникне або сприятиме знищенню доказів у справі (матеріалах кримінального провадження).

3. У клопотанні про тимчасовий арешт вказується наявність дозвільних документів на застосування арешту, які були отримані відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої держави; дата і місце вчинення кримінального порушення, за яке вимагається кримінальне переслідування, його опис і правова кваліфікація; інформація про підозрювану особу; стислий виклад обставин справи.

4. Строк тимчасового тримання під вартою не повинен перевищувати 40 днів. У цей час компетентні органи України повинні отримати запит про перейняття кримінального переслідування або ж звільнити особу з під варти.

Поиск по сайту: