Інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом

2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначе­них цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

3. В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слід­чого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Провадження в апеляційній інстанції є однією із стадій кримінально­го процесу, в якій апеляційний суд за апеляцією перевіряє законність і обгрун­тованість судових рішень, зазначених у ст. 347 КПК.

2. Особливістю апеляції є те, що за скаргою справа розглядається не за письмовими матеріалами кримінального провадження (крім деяких винятків - див. коментар до ст. 406 КПК), а на основі нового, повного або часткового до­слідження доказів, що були предметом розгляду суду першої інстанції, а також вперше представлених сторонами або витребуваних судом, тобто на основі проведення судового розгляду.

3. Апеляційний суд розглядає справи за апеляціями на судові рішення су­дів першої інстанції, що не набрали законної сили. Про порядок набрання за­конної сили судовим рішенням див. коментар до ст. 532 КПК.

4. Апеляція може бути подана на наступні ухвалені судами першої інстан­ції рішення, що не набрали законної сили:

обвинувальні і виправдувальні вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК (див. коментар до ст. 394 КПК);

ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових за­ходів виховного або медичного характеру (ст.ст. 501, 516 КПК);

ухвали слідчого судді у випадках, передбачених ст. 309 КПК;

інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.

5. До ухвал слідчого судді, на які може бути подана апеляція, відносять­ся ухвали, передбачені ст. 309 КПК (див. коментар до ст. 309 КПК).

6. До інших ухвал, на які може бути подана апеляція, відносяться такі, наприклад, ухвали:

про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні ви­правлень (ч. З ст. 379 КПК);

про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні (ч. 4 ст. 380 КПК);

про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку (ч. 5 ст. 539

КПК);

про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 288 КПК);

про закриття кримінального провадження (ч. 8 ст. 284 КПК); про тимчасовий арешт (ст. 583 КПК);

про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК); про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із за­конодавством України (ст. 610 КПК).

7. Крім зазначених ухвал, інші ухвали, постановлені слідчими суддями під час досудового провадження, а також постановлені судами під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбаче­них ч. 1 коментованої статті, окремому оскарженню не підлягають.

8. Подача апеляції зупиняє набрання судовим рішенням законної сили.

9. Законність і обгрунтованість судових рішень судів першої інстанції, що не підлягають окремій самостійній перевірці апеляційним судом, підляга­ють перевірці в апеляційній інстанції при розгляді апеляції на вирок або ухвалу, що можуть бути оскаржені у передбаченому законом порядку. Заперечення про­ти ухвал, що не підлягають окремій самостійній перевірці апеляційним судом, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 коментованої статті.

Стаття393. Право на апеляційне оскарження

1. Апеляційну скаргу мають право подати:

1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний ви­рок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав ви­правдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи за­хисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповно­літній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповно­літнього;

5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпілий або його законний представник чи представник - у час­тині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосу­ється вирішення цивільного позову;

Поиск по сайту: