Текст присяги зачитує кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права, обов'язки та компетенція йому зрозумілі

1. Відповідно до ч. 1 ст. 388 КПК після закінчення відбору основних і за­пасних присяжних вони займають місця в залі судового засідання, які відведені їм головуючим.

2. За пропозицією головуючого присягу складають як основні, так і запас­ні присяжні. Присяга являє собою урочисту офіційну обіцянку додержуватися певних зобов'язань, коло яких визначено законом. Присяга є клятвою вірності обраній справі. Текст присяги містить оціночні поняття: внутрішнє переконання, совість. Ці категорії запозичені з етики. Законодавець відводить саме вну­трішньому переконанню найважливішу роль у процесі оцінки доказів. Історія дослідження цієї категорії достатньо давня: від повної свободи внутрішнього переконання суддів у суді геліастів у Стародавній Греції та присяжних суддів у Стародавньому Римі до вільної оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддями у сучасних умовах. Внутрішнім переконанням присяжного є тверда, міцно усталена думка про обставини та особу, щодо якої реалізовується кримі­нальне провадження. Совість присяжного виступає як усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки, передусім, перед самим собою, суспільством. Вона проявляється через моральні принципи, по­гляди та переконання. Саме тому законом пред'являються високі вимоги до осіб, які можуть бути присяжними у суді.

Текст присяги має зачитати кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права, обов'язки та компетенція йому зрозумілі.

3. Відмова присяжного прийняти присягу спричинює його відвід. При цьому основний присяжний, який відмовився від присяги, може бути заміне­ний запасним.

С т а т т я 389. Недопустимість незаконного впливу на присяжного

1. Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримі­нального провадження протягом усього судового розгляду забороняється спіл­куватися з присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримі­нального провадження заборонено протягом усього судового процесу спілкува­тися з присяжними інакше, ніж за правилами, передбаченими КПК.

Незалежність суддів та самостійність суду, підпорядкування їх Конститу­ції і закону забезпечується тим, що процедура судочинства в суді присяжних сприяє відмежуванню суддів від незаконного впливу заінтересованих осіб. Для пересічних громадян ця умова є важливою гарантією верховенства прав люди­ни і громадянина.

2. З іншого боку, присяжний зобов'язаний не спілкуватись без дозволу го­ловуючого з особами, які не входять до складу суду (див. п. 4 ч. 2 ст. 386 КПК).

3. Недопустимість незаконного впливу на присяжного забезпечується і тим, що він і члени його сім'ї знаходяться під особливим захистом держави. Відповідно до ч. З ст. 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжного в повному обсязі поширюються гарантії незалежності і недотор­канності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здій­снення правосуддя (див. також ст. 48 цього Закону).

Поиск по сайту: