Генерального прокурора України, його заступника

1. Згідно зі ст. 21 Конституції України всі люди є рівними у своїх правах. Однак у главі 37 КПК встановлені суттєві винятки із загальних правил кримінального провадження щодо певних категорій осіб. У коментованій статті зазначені категорії за особливостями діяльності, виконуваної ними поза межами кримінального провадження, класифікуються на кілька груп: 1) посадові особи виборних державних органів і органів місцевого самоуправління (народні депутати; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; голова Рахункової палати, його перший заступник, заступник, головний контролер та секретар Рахункової палати; депутати місцевих рад); 2) посадові та інші особи судової влади (судді Конституційного Суду України, професійні судді, а також присяжні і народні засідателі на час здійснення ними правосуддя; 3) кандидати у Президенти України; 4) посадові особи правоохоронних органів (генеральний прокурор та його заступник); 5) адвокати.

Під час застосування статей глави 37 слід зважати на те, що особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб встановлені не лише цією главою, а й відповідними статтями інших глав КПК, а також інших законів України («Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судоустрій і статус суддів», «Про вибори Президента України», «Про статус народного депутата України» тощо).

2. Кандидати у народні депутати і кандидати у депутати місцевих рад, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини під категорію осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, не підпадають.

3. Для вирішення питання про застосування норм коментованої глави щодо суб'єктів, зазначених у цій статті, необхідно чітко встановити, чи перебуває особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, у зазначеному правовому статусі.

Так, повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної Ради України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присяги особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підписати присягу має наслідком втрату депутатського мандата (ч. 1 ст. 2 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»).

Однак Конституційний Суд України визначив, що гарантії депутатської недоторканності відповідно до положень ч. З ст. 80 Конституції України поширюються на народних депутатів України з моменту визнання їх обраними за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень. Якщо громадянина обрано народним депутатом України після пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину чи після арешту, подальше провадження у кримінальній справі стосовно такого депутата може бути продовжено за наявності згоди Верховної Ради України на притягнення його до кримінальної відповідальності або арешт. Такий підхід забезпечує реалізацію принципу рівності всіх народних депутатів України щодо гарантій депутатської недоторканності (абз. 5 п. 4 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. З ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року № 12-рп/2003 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень чч. 1,3 ст. 80 Конституції України, ч. 1 ст. 26, чч. 1, 2, 3 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення ч. З ст. 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України). Народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень (ч. 1 ст. 27 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»).

За загальним правилом повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання (ч. 2 ст. 2 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України»). Про дострокове припинення повноважень народного депутата України див. ст.ст. 4 і 5 цього Закону.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп (ч. 2 ст. 80 Конституції України). Це означає, що народний депутат України і після припинення депутатських повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за зазначені дії.

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень (ч. 2 ст. 7, ч. З ст. 20 Закону України від 23 грудня 1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»). Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України. Припинення повноважень та звільнення з посади Уповноваженого оформляються відповідною постановою Верховної Ради України (ч. 5 ст. 9 цього ж Закону). Він призначається строком на п'ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України (ст. 5 цього ж Закону).

5. Коментована глава не стосується випадків притягнення до юридичної відповідальності Президента України, оскільки воно здійснюється згідно з процедурою імпічменту, передбаченою ст. 111 Конституції України.

Конституційний Суд України визначив, що під поняттями «право недоторканності людини» та «право недоторканності Президента України» розуміються різні конституційні інститути. Суттєві властивості цього права Президента України надають йому ознак посадово-функціонального імунітету, що зумовлено публічно-правовим статусом Президента України, встановленим виключно Конституцією України. Право недоторканності Президента України не може бути скасоване, призупинене або обмежене шляхом порушення проти нього кримінальної справи і переслідування у порядку кримінального судочинства. Водночас Конституційний Суд України зазначає, що право недоторканності Президента України має обмеження в часі і діє, відповідно до Конституції України, лише на час виконання ним повноважень (п. З Рішення Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 р. № 19-рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч. 1 ст. 105, ч. 1 ст. 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України). Це означає, що Президента України після завершення його повноважень може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, а також вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та здійснено інші заходи, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Встановлена Конституцією України процедура імпічменту є єдиним способом притягнення Президента України до конституційної відповідальності і за своєю правовою природою не аналогічна обвинуваченню особи відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України. Тому немає підстав вважати досудовим слідством проведення розслідування тимчасовою слідчою комісією, яка створюється парламентом. У разі порушення кримінальної справи проти глави держави на нього поширювалася б юрисдикція уповноважених органів протягом усього періоду досудового слідства та розгляду справи в судах, що позбавило б його права недоторканності та можливості належним чином виконувати покладені на нього конституційні повноваження (п. 4 Рішення

Конституційного Суду України у справі щодо недоторканності та імпічменту Президента України).

5. Главою 37 КПК врегульовані особливості кримінального провадження, що стосуються здійснення повідомлення про підозру, затримання, обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту. Всі інші правила кримінального процесуального закону застосовуються у справах щодо категорії осіб, визначених коментованою статтею, без будь-яких винятків.

Поиск по сайту: