Якщо в період відстрочення настали обставини, які можуть перешкоджати видачі особи, центральний орган України має право переглянути своє рішення про видачу (екстрадицію). 1

1. Після прийняття рішення про задоволення запиту про видачу особи центральний орган України може відстрочити фактичну передачу особи до іноземної держави у разі, якщо: а) особа, щодо якої прийнято рішення про видачу, притягається до кримінальної відповідальності або відбуває покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі за інший злочин на території України - до закінчення досудового розслідування або судового провадження, відбуття покарання чи звільнення від покарання з будь-яких законних підстав; б) особа, щодо якої надійшов запит про видачу, тяжко хворіє і за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю - до її видужання. Відповідно до застережень при ратифікації Європейської конвенції про видачу правопорушників (1957 р.) Україна не вправі здійснювати видачу, якщо особа, видача якої запитується, за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. запитувана сторона може не відстрочувати передачу, а тимчасово передати відповідну особу запитуючій стороні на умовах, які визначаються сторонами за спільною угодою.

2. Якщо було прийнято рішення про відстрочку передачі, прокуратура за дорученням (зверненням) центрального органу України здійснює нагляд за процесом відбування особою покарання або контролює хід її лікування, і у разі відсутності підстав для відстрочення фактичної передачі особи забезпечує застосування екстрадиційного арешту в порядку, встановленому КПК.

Настання в період відстрочення обставин, які можуть перешкоджати видачі особи, надає центральному органу України право переглянути своє рішення про видачу (екстрадицію).

Стаття593. Фактична передача особи

З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України.

Передача особи має бути здійснена протягом п'ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені частиною другою цієї статті.

Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої компетентним органом іноземної держави прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують компетентні органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.

1. З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, центральний орган України (Генеральна прокуратура або Міністерство юстиції України) після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення про організацію приймання особи компетентним органам України. Вони, зокрема, направляються для організації виконання Міністерству внутрішніх справ України та Державній пенітенціарній службі України.

Порядок здійснення фактичної передачі осіб врегульовано Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону від 17 листопада 1998 р. № 474/845, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 січня 1999 р. за № 16/3309; Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державної пенітенціарної служби України від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/130/512/326/73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7 липня 1999 р. за № 446/3739; наказом МВС України від 15 травня 2007 р. № 158 «Про організацію міжнародної діяльності органів внутрішніх справ України»; наказом МВС України від 14 травня 2009 р. № 217 «Про затвердження Інструкції про порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою (зі змінами, внесеними наказом МВС від 4 квітня 2011 р. № 122).

2. Передача особи має бути здійснена протягом 15 днів з дати, встановленої для її передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до 30 днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти. Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені ч. 2 цієї статті.

3. Згідно з положеннями Ашгабатської угоди 1994 р. про порядок передачі й транзитного перевезення осіб, узятих під варту, сторони зобов'язуються забезпечувати охорону, конвоювання і етапування взятих під варту осіб до передачі їх представникам сторони, яка запитує, у прикордонних, а за взаємною з і одою - в інших пунктах.

При передачі особи представникам приймаючої сторони надається припис сторони, яка запитує особу. Передача взятої під варту особи здійснюється за актом. Акт складається в трьох примірниках російською мовою, з них два примірники (зокрема, оригінал) - для представника запитуючої сторони та один - для представника сторони, у якої запитують особу (ст. З Угоди). Після доставки особи до місця провадження складається протокол про затримання цієї особи.

5. Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

Стаття 594. Витрати, пов'язані з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі

1. Витрати, що виникли на території України у зв'язку з вирішенням питання про видачу особи, а також витрати, що виникли у зв'язку із транзитним перевезенням через територію іншої держави особи, яка видається Україні, вважаються процесуальними витратами згідно з цим Кодексом.

1. Згідно з положеннями Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. (ст. 24) витрати, що виникли на території запитуваної сторони у зв'язку з видачею правопорушників, покриваються цією стороною, а витрати, що виникли у зв'язку із транзитним перевезенням через територію сторони, в якої запитується дозвіл на транзитне перевезення, покриваються запитуючою стороною.

2. Див. також коментар до ст. 118 КПК щодо видів процесуальних витрат.

Поиск по сайту: