Стаття 240. Слідчий експеримент

1. З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, про­курор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи ви­пробувань.

2. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводити­ся вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які до­даються до протоколу.

3. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюва­ний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

4. Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не за­вдається шкода.

5. Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погоджено­го з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбачено­му цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Слідчий експеримент як окрема слідча (розшукова) дія полягає в про­веденні за рішенням слідчого, прокурора дослідних дій, спрямованих на пе­ревірку можливості сприйняття особою певних фактів, вчинення в певному місці й певним способом чи з використанням певних знарядь конкретних дій, існування визначених подій у минулому, з'ясування механізму утворення слі­дів тощо. Складовою слідчого експерименту є проведення його в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому. Тому до проведення дослідних дій і випробовувань під час проведення слідчого екс­перименту треба отримати найбільш повні відомості щодо обставин події, яку перевіряють, та здійснити відтворення обстановки, в якій буде проведено екс­перимент. Такі дані можуть бути встановлені в результаті проведення інших слідчих (розшукових) дій, експертних досліджень або ж бути припущеннями, що випливають з висунутих слідчих версій. У результаті проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор отримує нові фактичні дані, підтверджує або спростовує раніше отриману під час досудового розслідування інформацію, отримує об'єкти, які можуть стати предметом досліджень, зокрема, в межах проведення судової експертизи.

Слідчий експеримент проводять для перевірки наявних даних і припу­щень щодо можливості за певних умов щось чути або спостерігати чи сприйма­ти іншими органами відчуття, здійснювати певні або інші дії, виготовити певні предмети, проникнути певним або іншим способом у приміщення, на терито­рію, перемістити вантаж, здолати конкретну відстань за допомогою технічних засобів чи без них. Дослідним шляхом може бути підтвердженою можливість існування чи певного перебігу в минулому окремих подій, явищ.

За сутністю і завданнями проведення слідчий експеримент може стано­вити два різних види дій, що мають назву однієї слідчої дії, але відрізняються за приводами, підготовкою, тактичними прийомами проведення та правилами, порушення яких може викривити отримані результати і вплинути на їх оцінку. Такими діями можуть бути проведення власне експерименту або перевірки в його межах раніше наданих показань особи в місці, про які йде мова у цих по­казаннях, і за участі цієї особи.

Потреба участі і фах спеціаліста для надання допомоги в проведенні експерименту визначається слідчим, прокурором з урахуванням завдань, які поставлені перед цією слідчою (розшуковою) дією. Обов'язкової участі спеціа­ліста в проведенні слідчого експерименту не передбачено, проте в окремих ви­падках участь конкретного спеціаліста з криміналістичних позицій слід визнати обов'язковою вимогою забезпечення ефективності слідчої дій і об'єктивності отриманих результатів, наприклад, слідчий експеримент за участі спеціаліста в галузі автотехнічної експертизи під час проведення відтворення механізму дорожньо-транспортної події.

За рішенням слідчого, прокурора до участі в проведенні цієї слідчої (розшукової) дії можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, за­хисник, представник. Якщо для кримінального провадження має значення перевірка показань раніше допитаної особи шляхом отримання повторних показань у певному місці, то попередній допит такої особи та її особиста участь в проведенні слідчого експерименту є обов'язковими. Для виконання експериментальної частини цієї слідчої (розшукової) дії можуть бути запро­шені статисти чи виконавці певних дій, результати яких спостерігають інші учасники слідчого експерименту. Якщо метою експериментальної перевірки є встановлення певних професійних чи інших можливостей особи, то виконува­ти дії, повідомляти про почуте, побачене повинна лише ця особа, в інших ви­падках слідчий, прокурор може здійснити експериментальні дії особисто або доручити їх проведення залученим учасникам. Експериментальні дії повинні здійснюватися кілька (не менше трьох) разів зі зміненням умов виконання, за­стосованих знарядь та відображенням у протоколі ходу й результатів кожного з етапів для формулювання висновку з оцінкою загальних результатів слідчого експерименту за середніми показниками, а показання особи, які перевіряються в певному місці, даються лише один раз із можливістю постановки уточню- вальних запитань, але не можуть повторюватися для отримання кращого чи іншого результату.

Дії, що здійснюються будь-ким під час проведення слідчого експери­менту, не повинні створювати небезпеки для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, а також інших осіб, не принижувати їхні честь і гідність та не сприйматися як образливі, не завдавати шкоди й зайвих незручностей будь- кому. Доцільність і розмір матеріальних витрат чи інших ресурсів, що потрібні для проведення слідчого експерименту, визначається з урахуванням конкрет­них обставин кримінального провадження.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи або умови проведення якого допускають потребу проникнення до таких об'єктів, здійснюється з дотриманням порядку і правил, встановлених КПК для проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Окрім загальних вимог до застосування технічних засобів з ме­тою фіксування слідчої дії та складання протоколу слідчої дії, встановлених ст.ст. 104-107 КПК, додатковою вимогою є обов'язковість відображення в про­токолі умов і результатів слідчого експерименту на кожному з його етапів, а в разі експериментального отримання під час слідчої (розшукової) дії речей, слі­дів, документів тощо, зазначення про подальшу долю таких об'єктів, зокрема, їхнє знищення, вилучення для проведення досліджень, долучення до матеріалів кримінального провадження тощо.\

С т а т т я 241. Освідування особи

1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального право­порушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

2. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідуван­ня, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особа­ми тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

3. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування прово­диться примусово.

4. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гід­ність особи або небезпечні для її здоров'я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуван­ню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шля­хом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

5. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимо­гами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилось примусово, нада­ється копія протоколу освідування.

1. Освідування особи є різновидом слідчого огляду, специфіка підготовки й проведення котрого зумовлена об'єктом огляду, яким є жива людина та її тіло або окремі ділянки на ньому. Такий огляд здійснює слідчий, прокурор, а освіду- ваними можуть бути підозрюваний, свідок чи потерпілий, на тілі яких можуть бути виявлені сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети, тілесні ушкодження чи інші ознаки, що мають значення для кримінального провадження. Достовірність наявності таких слідів на тілі особи для прийняття рішення про проведення слідчої дії може носити лише ймовірний характер. У разі призначення судово-медичної експертизи потерпілого, підозрюваного або свідка такі сліди й ознаки виявляються судово-медичним експертом під час огляду особи, а тому й проведення освідування як окремої слідчої (судової) дії є зайвим. Водночас, результати освідування як невідкладної слідчої (розшуко­вої) дії можуть стати приводом для призначення судово-медичної експертизи.

2. Підставою для проведення освідування особи є постанова прокуро­ра, яка виноситься ним за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, сторони кримінального провадження чи потерпілого. Необхідність участі судо­во-медичного експерта або лікаря зумовлена потребою виявлення й описування в протоколі ознак, для спостереження яких потрібні медичні знання, місць на тілі, що приховані медичними пов'язками тощо. Освідування, яке супроводжу­ється оголенням особи чи потребою огляду інтимних ділянок на тілі, здійсню­ється особою тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем, стать якого не має значення для визнання принизливим факту оголювання особи, і за згодою особи, яка освідується. Частиною 2 коментованої статті встановлено, що під час освідування може мати місце оголювання освідуваної особи в присутності осіб протилежної статі в разі наявності її згоди на такі дії, проте слідчий, про­курор не вправі бути присутнім при освідуванні особи протилежної статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню, навіть за наявності такої згоди з боку освідуваної особи.

3. До почало/ проведення слідчої (розшукової) дії особі пред'являється постанова прокурора, після чого пропонується добровільно пройти освіду­вання для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження. В разі відмови пройти освідування, воно може бути проведене примусово, а застосовані до освідуваної особи заходи примусу не повинні ство­рювати загроз її здоров'ю, життю чи бути принизливими за своїм характером. Під час освідування особи можуть бути оглянуті й предмети її одягу, зокрема білизна, а результати їх огляду заносяться до протоколу освідування особи й не потребують складання окремого протоколу огляду речей.

4. Застосування технічних засобів фіксування ходу й результатів освіду­вання здійснюється за наявності такої потреби, до того ж зафіксованими на фотознімках чи у відеозаписі можуть бути не всі події, що відбувалися під час проведення слідчої (розшукової) дії, а лише сліди чи інші ознаки на тілі осві­дуваної особи, для виявлення яких і призначалося освідування, або місця, на яких таких ознак немає, хоча до початку слідчої дії передбачалася їх наявність. Результати застосування технічних засобів фіксування оформлюються як до­датки до протоколу і додаються до матеріалів провадження, але ті зображення, демонстрація яких стороннім особам може розглядатися як образлива для осві­дуваної особи, зберігаються в запечатаному і завіреному підписом слідчого, прокурора конверті. З матеріалами провадження такі додатки до протоколу для ознайомлення нікому з його учасників не надаються і можуть бути надані лише суду під час судового розгляду.

5. Копія протоколу освідування надається освідуваній особі в обов'язковому порядку лише в тому випадку, коли проти проведення освіду­вання вона заперечувала і таке освідування було проведене примусово.

Поиск по сайту: