Стаття 43 8. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції

1. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

Невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

2. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

3. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

1. Вичерпний перелік підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції наведено в ч. 1 ст. 438 КПК. До таких підстав віднесено: а) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (див. ст. 412 КПК та коментар до неї); б) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (див. ст. 413 КПК та коментар до неї); в) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (див. ст. 414 КПК та коментар до неї).

При касаційному провадженні не виключена можливість встановлення кількох підстав для скасування або зміни судових рішень, на які суд касаційної інстанції повинен зважити і вказати про це в ухвалі, постановленій за наслідками касаційного розгляду.

2. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (див. про права обвинуваченого ч. З ст. 42 КПК). На цьому наголошує в п. 17 і постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 р. Ця норма витончено логічна: якщо суд за наявності істотних порушень прав обвинуваченого постановив виправдувальний вирок, то тим більше він постановив би такий вирок, якби порушення прав обвинуваченого не було.

Поиск по сайту: