Фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу

3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовле­ні, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготов­ленні та/або вилученні таких додатків.

1. До протоколів процесуальних дій мають повноваження долучати додатки особи, які проводять ці дії, а саме: слідчі органів прокуратури (до введення в дію положень ч. 1 та 4 ст. 216 КПК - див. п. 1 Перехідних положень), слідчі органів внутрішніх справ (ч. 1 ст. 216 КПК), слідчі органів безпеки (ч. 2 ст. 216 КПК), слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законо­давства (ч. З ст. 216 КПК), за дорученням слідчого або прокурора, здійснюючи слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, - уповноважені працівники оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Дер­жавної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України (ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК), в необхідних випадках особисто прокурор (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК), керівник органу досудового розслідування, який може здійснювати досудове розслідування, ко­рі істуючись при цьому повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК).

Ніяких письмових процесуальних рішень названих осіб для долучення до протоколу додатків не вимагається. Інші учасники процесуальної дії можуть ви­словлювати побажання і заявляти клопотання про долучення до протоколу від­повідних додатків.

2. Протоколи, які складаються під час досудового розслідування, є неодмін­ним і надзвичайно важливим засобом фіксування ходу й результатів процесуаль­них дій. Проте як бік кваліфіковано й добросовісно не був складений протокол, у ньому не можна відтворити з достатньою точністю все багатство доказової ін­формації, яка знаходиться на місці проведення процесуальної дії і з'являється в ході та в результаті її проведення. Тому значення додатків до протоколу, які доповнюють і пояснюють його зміст, переоцінити неможливо. Тим більше, що додатки до протоколу разом із протоколом і у зв'язку з ним одержують статус джерел доказів (інакше не було б ніякого сенсу їх створювати). Звідси - суворі вимоги до технології виготовлення, процедури їх долучення і техніки збереження та використання в доказуванні.

У статті наводиться ціла низка дозволених додатків до протоколу, пере­важна більшість яких повинна виготовлятись із залученням засобів і технологій криміналістичної техніки і, зрозуміло, за допомогою спеціаліста. Всі додатки умовно можна поділити на кілька груп: а) виявлені та вилучені, а також нада­ні під час процесуальної дії речі, документи, носії комп'ютерної інформації на дискетах, компакт-дисках, флешках; б) зразки виявлених на місці об'єктів, які, зокрема, можуть використовуватись у майбутньому для проведення експертних досліджень (ґрунт, частини рослин з місця огляду, зерно, мастила, фарби, вода, повітря тощо); в) зразки речей і документів, які можуть використовуватись як еталони в порівняльних дослідженнях; г) об'єктивні відтворення слідів, обста­новки, явищ, процесів, виготовлені за допомогою технічних засобів у ході про­ведення процесуальної дії, до яких належать аудіо-, відеозапис процесуальної дії, фототаблиці, зліпки та відбитки; ґ) копії пласких об'єктів (документів, листів, планів, карт, картин тощо) у вигляді фото-, відео-, ксеро-, факсових відбитків; д) особисті, виготовлені графічно відображення обстановки і обставин, ходу й результатів процесуальних дій, часом з відчутним впливом суб'єктивних якостей автора (що треба враховувати при оцінці змісту цих додатків): стенограми, схеми (наприклад, місця події); крокі (наприклад, доріжки слідів), письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні цієї процесуальної дії, щодо доціль­ності застосованих ними тих чи інших технічних засобів, значення одержаних за їх допомогою результатів, способів та умов зберігання, транспортування та використання в майбутньому певних речових доказів. Існують теоретично обґрунтовані й практично корисні технічні та тех­нологічні правила і прийоми виготовлення копій документів, проведення судо­вої фотозйомки, аудіо- та відеозапису, відібрання різноманітних зразків, зняття відбитків, упаковки різних речових доказів. Більшість такого роду рекомендацій міститься в підручниках криміналістики та навчальних посібниках із викорис­тання судових експертиз у доказуванні. Наприклад, фотографування на місці події проводиться за правилами орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної (останньої - з масштабом) фотозйомки, позначення сторін світу на схемі міс­цевості робиться обов'язково за допомогою магнітного компаса, згорілі залиш­ки паперу в жодному випадку не можна упаковувати в коробку з ватою, відбір зразків ґрунту, рідких, сипких речовин обов'язково робиться з різних місць (не менш ніж три) і з різної глибини їх товщі тощо. У будь-якому разі всі дії щодо виготовлення, відібрання, упаковування, зберігання додатків до протоколів треба проводити за рекомендаціями відповідних інструкцій та запрошених спеціалістів і почасти за безпосередньої їхньої участі (ч. 2 ст. 71 КПК).

Слід звернути увагу на беззастережне виконання вимог про обов'язкове за­свідчення підписами слідчого, прокурора, спеціаліста та інших осіб, які брали участь у роботі з додатками до протоколів, виготовлених, вилучених, наданих, упакованих у конверти, пакети, коробки, каркаси, пробірки, пляшки тощо додат­ків, аби не було жодної можливості непомітно підмінити чи вилучити якісь із них.

Поиск по сайту: