Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово

5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

6. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримі­нальною провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

1. Коментована стаггя-засада у вітчизняному кримінальному провадженні вперше знайшла свос закріплення як засада у Кодексі 2012 р. її поява зумовле­на, насамперед, вимогою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ратифікувавши цю Конвенцію, Україна взяла на себе зобов’язання га­рантувати кожній особі, яка знаходиться під її юрисдикцією, закріплені в ній права і свободи. Стаття 6 Конвенції у своїй ч. 1 закріпила право кожної людини, проти якої висунуто кримінальне обвинувачення, на справедливий і відкритий йог о розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

2. Засада розумних строків у кримінальному провадженні мас на меті встановити межу невизначеності підозри і обвинувачення та гарантувати право обвинуваченого від необгрунтованого і надмірного затягування кримінально­го провадження. Для цього КІІК встановлені процесуальні строки - проміж­ки часу, в межах яких учасники кримінального провадження мають право або зобов’язані вчинити процесуальні дії чи ухвалити процесуальні рішення (див. коментар до ст. 113 КІІК). Розумними прийнято вважати строки, що с об’єктивно необхідними для вчинення процесуальних дій та ухвалення відпо­відних рішень. Такі дії і рішення мають бути виконані без невиправданої за­тримки і в будь-якому разі пе пізніше граничного строку, визначеного для них КГ1К. Забезпечення дотримання розумних строків на досудовому розслідуванні покладається на прокурора та слідчого суддю (щодо питань, віднесених до його компетенції), а під час судовою провадження у всіх його стадіях - гга суд.

3. Розумні строки - проміжки часу, про які йдеться в коментованій статті, поширюються на всі стадії кримінального провадження. Для досудового роз­слідування її граничні строки встановлені ст. 219 КІІК. Судове провадження в суді першої інстанції формально часовими рамками ие обмежене, оскільки кожне провадження має свої особливості щодо обсягу доказової бази, яка під­лягає дослідженню, кількості учасників провадження тощо. Проте категорія «розумності» властива і цій стадії. Якщо ж йдеться про розумний строк всього кримінального провадження, то очевидно, що він починає свій перебіг одно­часно з повідомленням особі про підозру і завершується судовим розглядом, включаючи апеляційне і касаційне провадження. В контексті кримінального провадження Європейський суд з прав людини встановив, що період розумного строку розпочинається з моменту «вручення індивіду компетентним органом офіційного повідомлення про обвинувачення його у вчиненні кримінального злочину» (судові рішення у справі «Дьюєр проти Бельгії», 1980 р.; у справі «Єкле проти Німеччини», 1982 р.) і завершується остаточним вирішенням справи, включаючи апеляцію і касацію (судове рішення у справі «Девер проти Бельгії», 1980 р.)

4. Частина 3 коментованої статті перераховує критерії, які дають можли­вість визначити розумність с т року провадження щодо кожної конкретної спра­ви про вчинення кримінального правопорушення. Ці критерії, власне, виробле­ні прецедентною практикою Європейського суду з прав людини та підтверджені рішеннями Конституційного Суду України та вітчизняною судовою практикою.

У своєму рішенні від ЗО січня 2003 р. (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) Конституційний Суд України відзначив, що «поняття розумний строк досудового слідства є оціночним, тобто таким, що визначається в кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину». Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та тримання висновків тощо. Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчене у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (абз. 7, 8 п. 8 мотивувальної частини).

У рішенні Конституційного Суду від 18 січня 2012 р. (справа про ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи) Суд також на конкретному випадку провадження підтвердив свій підхід до «розумного строку», зауваживши, що розумні строки при ознайомленні обвинуваченого і захисника з матеріалами завершеного розслідування повинні визначатися в міліції справі залежно від обсягу матеріалів справи та їх складності, кількості обвинувачених, дій або бездіяльності (поведінки) обвинуваченого чи його захисника та незалежних від волі обвинуваченого чи його захисника чинників (наприклад, хвороби).

5. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду або щоб кримінальне провадження щодо нього було закрите. Зважаючи на неповноліття обвинуваченого, а також ту обставину, що обвинувачений знаходиться під вартою, ч. 4 коментованої статті зобов’язує суд здійснити кримінальне провадження (судовий розгляд) стосовно них невідкладно і

першочергово.

6. З метою скорочення строків кримінального провадження в суді КПК вперше у вітчизняній законотворчій практиці ввів та врегулював спрощене провадження щодо кримінальних проступків (див. коментар до § 1 глави ЗО КПК) їм кримінальне провадження на підставі: 1) угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (див. коментар до глави 35 КПК). Якщо перший із зазначених інститутів може бути сприйнятий і особливих застережень не викликає, то угода прокурора з підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у вчиненні тяжкого злочину, навіть внаслідок якщо шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, не може не викликати серйозної стурбованості. Сприяючи швидкому судовому провадженню, ця угода змушує обвинуваченого наперед добровільно відмовитися від важливих процесуальних гарантій, зокрема: а) права на оскарження вироку; б) прана допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його ко­ристь. На нашу думку, ставити обвинуваченого перед вибором двох належних йому прав: або права на розумний строк судового провадження, або права на змагальний судовий розгляд, недопустимо. Щодо тяжких злочинів, незалежно від того, проти кого вони були вчинені і які наслідки при цьому настали, назва­на угода навряд чи може бути виправдана.

Поиск по сайту: