Апеляційна скарга подається в письмовій формі

2. В апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування суду апеляційної інстанції;

2) прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;

4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обгрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судо­вого рішення;

5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;

Перелік матеріалів, які додаються.

Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

5. Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були до­сліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

7. До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів нада­ються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам криміналь­ного провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов'язок не поширюється на об­винуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

1. Форма і зміст апеляції мають важливе процесуальне значення, оскільки від викладених у них формулювань, доводів і прохань залежать наслідки роз­гляду апеляції. Саме тому до форми і змісту апеляції пред'являються жорсткі вимоги. Апеляційна скарга подається лише в письмовій формі. Вимоги до зміс­ту апеляції є вичерпними та містяться у коментованій статті.

2. В апеляції вказується повна офіційна назва апеляційного суду. Інстан- ційна підсудність визначена ст. 33 КПК.

3. Фізична або юридична особа, що подає апеляцію, повинна вказати своє прізвище, ім'я і по батькові, процесуальне положення в кримінальній справі, місце проживання або перебування. Номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти не є обов'язковими реквізитами апеляційної скарги, однак, якщо такі є, то зазначення їх в апеляції прискорить та спростить процедуру повідомлення про дату та час призначення апеляційного розгляду, про заперечення та доповнення до поданих апеляційних скарг. Водночас, повідомлення учасників кримінального провадження про подані апеляції має відповідати вимогам, визначеним у главах 6 та 11 КПК.

4. Прокурор, крім того, повинен вказати своє посадове становище, чи брав він участь у судовому засіданні при розгляді справи або затверджував обви­нувальний акт.

5. В апеляції зазначається, яке конкретно судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, число, місяць і рік його винесення, прізвище, ім'я і по батькові особи, щодо якої ухвалене рішення, суть вироку, ухвали (якщо осо­ба засуджена - за якою статтею, частиною статті КК і до якого покарання, якщо виправдана - за якою статтею КК, частиною статті тощо). В апеляції виклада­ється короткий зміст судового рішення і наводяться формулювання зі змісту його мотивувальної частини, що оскаржується.

6. В апеляції повинні мати місце вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Апелянт повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (див. ст. 409 КПК), які, на його думку, допущені при постановленні рішення, що оскаржується, привести конкретні докази й аргументи в обґрунтування кожної позиції.

7. У скарзі зазначаються докази, які підтверджують наведені в ній доводи і обґрунтовують висунуті до суду апеляційної інстанції вимоги. Доводи автора апеляційної скарги в обґрунтування своїх вимог можуть стосуватися як фактичних, так і юридичних обставин. Коло зазначених у скарзі доказів може бути ширше кола доказів, досліджуваних при розгляді кримінального провадження слідчим суддею або в суді першої інстанції. При цьому нові докази, зазначені у скарзі, можуть бути розділені на дві групи. До першої з них належать ті, які були отримані в ході досудового розслідування, але з тих чи інших причин не були досліджені слідчім суддею або в суді першої інстанції. Це - фактичні дані (відомості), що набули встановленої законом процесуальної форми. Тому до них повною мірою можна застосувати термін «доказ», хоча в результаті дослідження в апеляційному суді вони можуть бути відкинуті як такі, що не відносяться до предмета доказування, або є недопустимими чи недостовірними. Другу групу становлять ті відомості та їх джерела, які не булі зафіксовані до моменту винесення оскаржуваного рішення і тому не досліджувалися в ході судового розгляду і в силу цього не набули належної процесуальної форми. Всі ці відомості стануть кримінальними процесуальними доказами після того, як вони будуть досліджені під час апеляційного розгляду. В основу вироку чи іншого рішення зазначеного суду можуть бути покладені лише ті докази, які були ним досліджені і набули тим самим належної процесуальної форми.

8. В апеляції має міститися клопотання особи, яка подає апеляційну скар­гу, про дослідження доказів. Адже сторони мають право подавати нові матері­али чи клопотати про виклик до суду апеляційної інстанції свідків, експертів. Особа, що подає апеляцію, зобов'язана додати до апеляції документи, на які є посилання в апеляції, але які в справі відсутні, а також має право додавати будь-які документи, що, на її думку, необхідні для правильного вирішення спра­ви. При цьому, якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.

9. Прокурор і захисник при обгрунтуванні своїх доводів про необхід­ність скасування або зміни судового рішення зобов'язані послатися на відпо­відні аркуші матеріалів кримінального провадження, де знаходиться той доказ, на який посилається апелянт.

10. В апеляції повинно викладатися конкретне прохання особи, що по­дає апеляцію, сформульоване з урахуванням того, які рішення апеляційний суд вправі ухвалити (див. ст. 407 КПК).

11. Захисник, представник та законний представник повинні додати до апеляції належним чином оформлені документи, що підтверджують їх повно­важення в кримінальному провадженні (про порядок оформлення документів, що підтверджують повноваження в кримінальному провадженні див. коментар до ст.ст. 44, 50, 58, 59, 63, 64 КПК).

12. В апеляції наводиться перелік усіх документів, що додаються до неї із зазначенням кількості копій.

13. До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів нада­ються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам та іншим учас­никам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. Цей обов'язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

14. Апеляція повинна бути підписана особою, від імені якої вона пода­ється.

15. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона за­значає це в апеляційній скарзі. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК суд апеляційної інстанції може прийняти рішення про обов'язковість участі в апе­ляційному розгляді певних учасників кримінального провадження.

16. Про порядок внесення змін та доповнень до поданої апеляційної скар­ги див. ч. З, 4 ст. 403 КПК.

17. Недотримання вимог коментованої статті при поданні апеляції тягне наслідки, передбачені ст. 399 КПК.

Поиск по сайту: