Стаття 66. Права та обов’язки свідка

1. Свідок маг право:

1) знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

2) користуватися під час давання показань та участі в проведенні ін­ших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження яко­го підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу;

3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та чле­нів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з поло­женнями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню;

4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно воло­діє, і користуватися допомогою перекладача;

5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;

6) на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання по­казань;

7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, перед­бачених законом;

9) заявляти відвід перекладачу.

2. Свідок зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, и к і безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та проце­суальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

3. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов’язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

1. Свідок має право знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному про­рідженні він не тільки допитується, а й залучається до проведення інших слід­чих (розшукових) та інших процесуальних дій: одночасного допиту з іншими особами (ч. 9 ст. 224 КПК), пред’явлення йому особи чи предмета для впізнан­ня або для пред’явлення його для впізнання (ст.ст. 228, 229 КПК), до участі в слідчому експерименті (ч. З ст. 240 КІІК) для перевірки його показань тощо. Спочатку про це він має дізнатися із виклику його слідчим, прокурором, слід­чим суддею чи судом для участі в проведенні певної процесуальної дії (див. сі.ст. 133, 134 КГ1К). Стаття 137 КПК вимагає, щоб у повістці про виклик було зазначено: 1) прізвище га посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найме­нування суду, який здійснює виклик; 2) адреса установи, до якої здійснюєть­ся виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку; 3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса; 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик; 5) процесуальний статус, в и кому перебуває викликана особа; 6) час, день, місяць, рік і місце прибуття ви­кликаної особи; 7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа; 8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу; 9) передба­чені КПК поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість появи;

10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Крім того, перед проведенням допиту чи іншої процесуальної дії свідку повідомляється, в якому провадженні і в зв’язку з чим він допитується або бере участь у проведенні іншої процесуальної дії. Зокрема, перед допитом встанов­люється особа свідка, роз’яснюються його нрава, а також порядок проведен­ня допиту. Свідок попереджається про кримінальну відповідальність за від­мову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань (див. ч. З ст. 224 КПК).

2. Право свідка користуватися правовою допомогою адвоката під час до­тну та участі його в інших процесуальних діях є важливою гарантією прав та законних інтересів свідка у кримінальному провадженні. Конституційний Суд України у п. 2 свого рішення від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя І.В. щодо офіційного тлу­мачення положень ст. 59 Конституції України (справа про право на правову до­помогу) роз’яснив: «Положення ч. 2 ст. 59 Конституції України «для... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура» в аспекті конституційного звернення треба розумі­ти так, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами мас право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання та­кої допомоги від іншої особи, якщо законами України щодо цього не встанов­лено обмежень».

Повноваження адвоката-свідка підтверджуються такими ж документами, як і повноваження адвоката-захисиика: свідоцтвом про право на заняття адво­катською діяльністю та ордером, договором із свідком або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомо­ги.

3. Право свідка відмовитися давати показання щодо себе, близьких роди­чів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачен­ня у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, грунтується на положенні ч. 1 ст. 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояс­нення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається за­коном. Про коло осіб, які належать до членів сім'ї і близьких родичів, див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК.

Конституційний Суд України у п. 4 мотивувальної частини рішення № З-рп/2009 від ЗО вересня 2009 р. (справа про право на правову допомогу) з приводу цього конституційного нрава особи роз’яснив наступне: «Кожній осо­бі, зокрема свідку, під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб».

4. Свідок не тільки мас право, а й зобов’язаний відмовитися давати по­казання щодо відомостей, які згідно з положеннями ст. 65 КПК не підлягаю і ь розголошенню. Зобов’язує свідка відмовитися давати такі показання заборона закону розголошувати зазначені в ст. 65 КПК відомості.

5. Засада державної мови кримінального провадження (ст. 29 КПК) пе­редбачає для свідка, що не володіє мовою, якою здійснюється провадження, давати показання своєю рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача, участь якого забезпечується слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом за рахунок держави. Про участь перекладача у кримінальному провадженні див. ст. 68 КПК.

6. Про поняття документа у кримінальному провадженні див. ч. 1 ст. 99 КПК. Нотатки - це стислі записи, помітки для пам’яті.

Дещо вужчі за змістом формулювання зазначеного у п. 5 ч. 1 ст. 66 КГІК права свідка передбачено і в інших статтях КПК. так, згідно з ч. 6 ст. 224 КПК допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, за ч. 12 ст. 352 КПК під час допиту в суді свідок, даючи показання, має право користуватися нотатками. В інтересах забезпечення повноти показань свідка про обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, необхідно все ж застосовувати під час допиту свідка в досудовому розслідуванні і в судовому розгляді більш широке за змістом формулювання права свідка користуватися під час допиту нотатками і будь-якими, необхід­ними йому для давання якомога конкретніших і повніших показань, документами, які є у розпорядженні свідка. Слідчий, прокурор, слідчий суддя під час досудового розслідування, а сторони і суд у судовому розгляді мають можливість оглянути і ознайомитися із змістом наявних у свідка нотаток і документів і поставити запитання як стосовно змісту отриманих від свідка показань, так і стосовно походження цього документа, а також нотаток, якщо вони виконані не самим свідком, щоб з’ясувати можливість негативного впливу сторонніх осіб на повноту і правдивість показань свідка.

7.Відповідно до ч. З ст. 122 КПК свідкам у зв’язку з викликом для надання показань оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток т а відрив від звичайних занять.

8. Про правила оформлення протоколу процесуальної дії, порушення і розв’язання клопотань учасників слідчої дії про внесення до нього зауважень доповнень, див. ст. 104 КПК.

9. КПК передбачає, що свідок має право власноручно не тільки викласти свої показання у протоколі допиту (ч. 6 ст. 224 КГ1К), а й робити доповнення та зауваження до протоколу допиту, складеного не власноручно свідком, а особою, яка проводить допит.

10 Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки свідка є дані, що свідчать. про наявність реальної загрози життю, здоров'ю, житлу і майну його самого або членів його сім’ї чи близьких родичів у зв’язку з виконанням ним обов’язків свідка (див. ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р.).

11. Про підстави та порядок заявления відводу перекладачу див. ст.ст. 79- 81 КПК.

12. Про підстави та порядок виклику свідка слідчим, прокурором, слідчим, суддею, судом див. ст.ст. 133-138 КПК. Свідок зобов’язаний з’явитися за викли­ком незалежно від того, чи має він за законом (ч. 2 ст. 65, п. З ч. 1 ст. 66 КПК) відмовитися давати показання.

Якщо свідок не з’явиться за викликом без поважних причин або не повідомить про причини свого неприбуття, то на нього накладається грошове стягнення і може бути застосовано привід (ст. 139, ч. 1 ст. 327 КПК). При цьому важливо зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 327 КПК прибуття в суд свідка і пере­кладача (за винятком залучення його судом) забезпечується стороною кримі­нального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки свідка і перекладача шляхом здійснення судового виклику (ч. 2 ст. 327 КПК).

13. Про відповідальність свідка за невиконання своїх обов’язків, пов’язаних з даванням показань, див. коментар до ст. 67 КПК.

14. Про недопустимість розголошення відомостей досудового розсліду­вання див. ст. 222 КПК. Свідок зобов’язаний не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду відомості, які безпосередньо стосу­ються суті кримінального провадження та його конкретних процесуальних дій, і про які стало відомо свідку у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків не тільки під час досудового розслідування, а і в судовому провадженні. Розголо­шення даних досудового слідства або дізнання без дозволу прокурора, слідчо­го, особи, що провадить дізнання, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.

15. За участі понятих проводяться такі слідчі (розшукові) дії: пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляд трупа, в тому числі пов’язаний з екс­гумацією, слідчий експеримент, освідування особи, за винятком випадків, коли безперервно застосовується відеозапис ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи обов’язково проводяться за участі понятих, незалежно від їх безперерв­ного відеозапису. Якщо слідчий, прокурор вважатимуть за доцільне, то й інші слідчі (розшукові) дії будуть проведені за участі понятих.

Поняті можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки прове­дення відповідної слідчої (розшукової) дії (див. ч. 7 ст. 223 КПК). Саме поняті, а також інші особи, які стали очевидцями зазначених слідчих (розшукових) дій, зобов’язані на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

Поиск по сайту: