Стаття 330. Заходи до порушників порядку судового засідання

1. Якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, остан­ній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушен­ні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти су­довий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.

Після повернення до зали засідання обвинуваченому надається мож­ливість ознайомитися з доказами, які були досліджені, а також з рішення­ми, які були ухвалені за його відсутності, та дати пояснення щодо них. У разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду, судове рі­шення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обви­нуваченому після його ухвалення.

2. У разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засі­дання їх може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом.

3. У разі невиконання розпорядження головуючого іншими особами, присутніми у судовому засіданні, головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх за ухвалою суду може бути видалено із зали су­дового засідання та притягнуто до відповідальності, встановленої законом.

4. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальнос­ті за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судовому засіданні оголошується перерва.

1. Стаття 330 КПК містить логічно побудовану систему правових норм, відчутно наповнених етико-моральним змістом, які повинні регулювати відно­сини, що виникають під час судового розгляду кримінальної справи. Це має особливе суспільне значення, оскільки будь-які, особливо брутальні порушен­ня нормального судового розгляду ускладнюють здійснення конституційної функції правосуддя.

2. У випадку порушення норм поведінки обвинуваченим головуючий попереджає його про те, що у разі повторення ним зазначених дій його буде видалено із зали судового засідання, а при повторному порушенні суд своєю ухвалою вправі постановити рішення про видалення обвинуваченого з зали за­сідання тимчасово або на весь час судового розгляду. В цьому разі, якщо об­винувачений не має захисника, законом покладено обов'язок на суд залучити захисника для здійснення захисту обвинуваченого за призначенням і відкласти розгляд на строк, необхідний для підготовки захисника до захисту. Після тим­часового видалення обвинуваченого із залу судового засідання йому надається в наступному засіданні можливість ознайомитись з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухвалені за його відсутності, а також надається можливість дати пояснення щодо прийнятих судом за його відсутності рішень.

3. Передбачене законом право головуючого видалити обвинуваченого із зали судового засідання на весь час судового розгляду суди практикують лише в тому разі, якщо він своєю поведінкою грубо порушує порядок у судовому засіданні і перешкоджає подальшому розгляду справи. Якщо ж судом було при­йняте таке рішення, обвинувачений позбавляється можливості брати участь у судовому розгляді, виступати в судових дебатах чи з останнім словом. Однак рішення, яким закінчено провадження у суді, негайно після його ухвалення має бути оголошено обвинуваченому.

Порушення судом порядку видалення обвинуваченого із залу судового за­сідання (наприклад, видалення його за перше порушення чи без відповідного попередження у зв'язку з відмовою давати показання чи брати іншу участь у судовому розгляді) є порушенням його права на захист і може тягти за собою і¹ касування вироку чи іншого судового рішення.

4. Попередження про відповідальність за неповагу до суду у разі невиконання розпорядження головуючого може застосовуватись до прокурора та за­хисника. У випадку повторення вказаними учасниками судового провадження порушення у залі судового засідання, кожного з них може бути притягнуто до відповідальності.

У разі порушення захисником або прокурором порядку у залі судового за­сідання суд може повідомити про це в першому випадку - особам чи органам, яким організаційно підпорядкований захисник, або кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, уповноважену вирішувати питання по дисциплінар­ну відповідальність адвокатів, а в другому випадку суд може повідомити відпо­відний орган прокуратури, якому підпорядкований прокурор, про порушення ним вказаного порядку.

5. Стосовно інших осіб, присутніх у залі судового засідання (свідок, по­терпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші), при порушенні ними порядку у судовому засіданні головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду, а при повторному порушенні суд своєю ухвалою вправі постановити рішення про видалення будь-кого з них із зали за­сідання та притягнення до відповідальності. За непідкорення розпорядженням головуючого або за порушення порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або до встановлених у суді правил, винуваті особи можуть нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 185³ Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Прояв неповаги до суду», що тягне за собою накладення штрафу від 20 до 100 неопо­даткованих мінімумів доходів громадян.

6. Про зроблені судом зауваження сторонам, учасникам провадження та іншим особам, присутнім у залі судового засідання, рішення про видалення, попередження про відповідальність обов'язково відмічається в журналі судо­вого засідання.

Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судово­му засіданні оголошується перерва, яка використовується для реалізації поста­новленої судом ухвали і наведення порядку в залі судового засідання.

Стаття 331. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинува­чення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

3. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або ви­ховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіж­ного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питан­ня суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розгляну­ти питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вар­тою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

1. Обрання, зміна і скасування запобіжних заходів щодо обвинуваченого на практиці застосовується майже у кожній справі та дуже часто пов'язане з обмеженням конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема свободи пересування, а втручання у право на особисту свободу належить до числа найсерйозніших обмежень основних прав. У зв'язку з цим суд повинен особливу увагу приділяти підставам, доцільності обрання або заміни особі за­побіжного заходу, приймати рішення, всебічно розглянувши це питання.

За наявності законних підстав суд має право обрати, змінити або скасу­вати будь-який запобіжний захід, обраний раніше щодо обвинуваченого. Про підстави обрання, зміни або скасування запобіжних заходів див. коментар до ст.ст. 176-187, 192-194, 196-203, 205, 206 КПК.

2. Обрання, скасування або зміна запобіжних заходів може ініціюватись стороною обвинувачення або захисту, а також судом. Проте незалежно від наяв­ності клопотання сторін суд у будь-якому разі зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу дво­місячного строку, який рахується з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховно­го характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного захо­ду у вигляді тримання під вартою. Суд має винести вмотивовану ухвалу, якою скасовує або змінює обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Ко­пія такої ухвали суду обов'язково вручається обвинуваченому, прокурору та на­правляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. На виконання ч. 2 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд у випадку застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має негайно проінформувати обвинуваченого зрозумілою для нього мовою про під­стави таких дій.

3. Розглянувши клопотання сторін, наведені ними доводи про скасуван­ня, зміну або обрання запобіжного заходу, оцінивши встановлені під час кри­мінального провадження обставини, які стосуються особи обвинуваченого і характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвину­вачується, суд може прийняти одне з чотирьох рішень: а) обирає запобіжний захід щодо обвинуваченого, якщо раніше він не був обраний для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків, а також якщо під час судового розгляду справи з'ясувались такі обставини щодо можливих дій обвинувачено­го: він може переховуватись від суду; він може знищити, сховати або спотво­рити будь-які із речей чи документів, що мають істотне значення для встанов­лення обставин кримінального правопорушення; він може незаконно впливати па потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; він може перешкоджати кримінальному про­вадженню іншим чином; він може вчинити інше правопорушення чи продо­вжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується; б) змінює за­побіжний захід на більш суворий, якщо є підстави вважати, що той запобіжний захід, який було обрано раніше, не спроможний забезпечити належної проце­суальної поведінки обвинуваченого (наприклад, обвинувачений не з'являється до суду, вчиняє дії з фальсифікації доказів тощо); в) змінює запобіжний захід на менш суворий, якщо є підстави вважати, що внаслідок зміни обстановки (наприклад, погіршення стану здоров'я обвинуваченого, тяжка хвороба члена сім'ї, зміна прокурором обвинувачення тощо) належну процесуальну поведін­ку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення особи може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання, а тому суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на менш суворий пови­нен обов'язково розглянути питання, чи можуть гарантії явки обвинуваченого в судове засідання забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків; г) скасовує запобіжний захід, коли в цьому відпала потреба (наприклад, ухва­лення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження), а та­кож коли сплинув строк тримання під вартою, визначений ухвалою суду, і якщо при цьому його цей строк не було продовжено (див. коментар до ст. 203 КПК).

Закон вимагає від суду повторно розглянути питання доцільності продо­вження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

4. Аналіз ст.ст. 331 та 392 КПК свідчить, що ухвала про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу, винесена судом на стадії судового розгляду, окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, однак заперечен­ня на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження у суді першої інстанції. У зв'язку з цим необхідно звернути увагу, що відсутність можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду про обрання, зміну чи скасування запобіж­ного заходу не позбавляє заінтересовану особу подати до суду першої інстанції клопотання (зокрема, повторне) про обрання, зміну чи скасування запобіжного ш.чоду.

5. У суді присяжних питання про обрання, зміну чи скасування запобіжно­го заходу вирішує головуючий одноособово.

Поиск по сайту: