Стаття 365. Останнє слово обвинуваченого

1. Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинува­ченому останнє слово.

2. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обви­нуваченого певним часом.

3. Ставити запитання обвинуваченому під час його останнього слова не дозволяється.

4. Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові об­ставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового проваджен­ня відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.

1. Після закінчення промов учасників судових дебатів і обміну репліками, головуючий надає обвинуваченому останнє слово. Ця дія не провадиться тіль­ки в тому разі, коли справа розглядається у спрощеному порядку щодо кри­мінальних проступків (див. ст. 381 КПК). На підставі проведеного судового розгляду, всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження обвинуваченому надається остання можливість дати оцінку власним діям, висловити свою позицію, своє ставлення до вису­нутого обвинувачення, звернутися до суду і потерпілого з відповідними про­ханнями і обіцянками, до того як суд піде до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

2. Проголошення останнього слова є правом обвинуваченого, а не його обов'язком. Обвинувачений може не скористатися цим правом і відмовитися від нього без пояснення причин відмови, навіть якщо перед цим він брав участь у судових дебатах. У випадках, коли обвинувачений відмовився від захисника, а також від давання показань, головуючий зобов'язаний з'ясувати в обвинува­ченого його бажання скористатись останнім словом.

3. Позбавлення судом права обвинуваченого на останнє слово або обме­ження цього права певним часом є істотним порушенням прав та свобод люди­ни і підставою для скасування вироку.

4. Обвинувачений може бути позбавлений останнього слова у разі ви­далення його за порушення порядку судового засідання на весь час судового розгляду, але судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно ого­лошується обвинуваченому після його ухвалення. У випадках спрощеного про­вадження щодо кримінальних проступків, коли обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, він також, зрозуміло, позбавляється права на останнє слово.

5. Закон не має чіткого визначення ні характеру, ні форми, ні змісту, ні часу проголошення останнього слова обвинуваченого. Обвинувачений само­стійно визначає зміст останнього слова і може говорити протягом того часу, який, на його думку, йому необхідний для доведення суду всієї інформації па свій захист. Оскільки це останнє слово обвинуваченого в суді, то він має право виходити за межі кримінального провадження, на відміну від його про­мови у судових дебатах. Головуючий може зупинити обвинуваченого тільки у иипадку, коли він в останньому слові висловлює погрози або образи на адресу суддів та інших учасників судового розгляду, допускає нецензурні вирази і жести.

6. Послідовність реалізації свого права на останнє слово кількох обвину­вачених у судовому провадженні визначається шляхом простої домовленості

уціж ними, а в разі відсутності згоди - головуючим.

7. Ніхто з учасників судового засідання не має права ставити обвинуваче­ному будь-які запитання під час проголошення ним останнього слова.

8. Якщо обвинувачений в останньому слові посилається на нові докази, які не були предметом дослідження під час судового розгляду, участь інших осіб в інкримінованому йому діянні, головуючий поновлює судовий розгляд для перевірки обставин, про які повідомив обвинувачений. Після дослідження зазначених обставин суд зобов'язаний знову перейти до судових дебатів щодо цих обставин, а потім надати обвинуваченому можливість знову виступити з останнім словом.

Поиск по сайту: