С т а т т я 510. Об'єднання і виділення кримінальних проваджень

Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

1. Загальні підстави об'єднання та виділення матеріалів досудового розслідування закріпленні в ст. 217 КПК. Стаття 510 КПК передбачає можливість об'єднання та виділення кримінального провадження на досудовому розслідуванні, якщо одне з проваджень здійснюється щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути об'єднано в одне провадження з провадженням, яке здійснюється в загальному порядку, за правилами КПК. Наприклад, є прямий резон об'єднати кримінальні провадження двох співучасників-ви- конавців, хоча один з них на час розслідування захворів на психічну хворобу.

2. Необхідність виділення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру в окреме обумовлено специфікою цього кримінального провадження поряд з іншими, особливо у зв'язку з проведенням стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

3. Приймаючи рішення про об'єднання або виділення кримінальних проваджень, слідчий повинен зважити, чи це не вплине негативно на всебічність та повноту кримінального провадження.

Стаття 511. Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Про закриття кримінального провадження прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров'я.

Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За наявності достатніх підстав слідчий може прийняти рішення з такої категорії кримінального провадження про: а) закриття кримінального провадження; б) складення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Тільки прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або особа не вчиняла це суспільно небезпечне діяння чи кримінальне правопорушення, або/та ця особа не є суспільно небезпечною внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 284, п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 505 КПК).

Постанова прокурора про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в порядку, передбаченому п.п. З, 4 ч. 1 ст. 303 КПК. Скарга на постанову прокурора може бути подана особою протягом десяти днів з моменту отримання нею копії такої постанови (ч. 1 ст. 304 КПК).

Постанова прокурора про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров'я.

Якщо слідчий складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 2 ст. 292, ч. З ст. 511 КПК), то прокурор затверджує його і надсилає до суду.

У клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені обставини, що зазначені в ст. 505 КПК, а також підстави для застосування примусових заходів медичного характеру та інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.

Прокурор може самостійно скласти клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надіслати його до суду.

Одночасно із переданням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати копію такого клопотання та реєстру матеріалів досудового розслідування законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування цих заходів (ст. 293 КПК).

Поиск по сайту: