Стаття 224. Допит

1. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

2. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

Перед допитом встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджа­ється про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідо- мо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати по­казання особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу піс­ля отримання такої заяви.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або ві­деозапис.

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов'язані з будь-якими обчислен­нями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам'яті.

За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої по­казання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих об­ставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх пока­заннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті об­ставини кримінального провадження, для з'ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставлені запитання. Особи, які беруть участь у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх до­питах, дозволяється лише після давання ними показань.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний до­пит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжнос­тей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

1. З процесуальної точки зору допит - це слідча (розшукова) дія, що про­водиться з метою збирання доказів шляхом отримання зафіксованих у словес­ній формі в протоколі й іншими передбаченими законом способами показань допитаної особи про відомі їй обставини кримінального правопорушення, або такі обставини, що мають чи можуть мати значення для кримінального про­вадження. З криміналістичної точки зору допит - це засіб збирання і перевірки не лише доказів, а й такої інформації, відомостей про факти й обставини, що мають орієнтуюче значення, і які слідчий чи інша уповноважена особа отримує від допитуваного шляхом проведення бесіди за допомогою вербальної та не- вербальної комунікації. Предмет допиту утворюють обставини, які входять до предмета доказування, а також інші обставини, які можуть надати допомогу у всебічному, повному, об'єктивному кримінальному провадженні та вртанов- ленні істини. Під час досудового розслідування допиту підлягають підозрюва­ний, свідок, потерпілий, експерт щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні.

2. За загальним правилом допит проводять за місцем проведення досу­дового розслідування в службовому кабінеті слідчого, прокурора або в іншо­му службовому приміщенні правоохоронного органу за місцем кримінального провадження, де можуть бути створені належні умови для вільного спілкування з допитуваним. Проте допит можна проводити і в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати, що сприяє встановленню психологічного контакту з допитуваним і отриманню від нього якісних показань. Слідчий, про­курор самостійно визначають місце допиту особи, виходячи з обставин кримі­нального провадження, ситуації, що склалася на момент розслідування, й так­тичних міркувань. Законом не передбачено заборони щодо проведення допиту особи одночасно кількома слідчими, прокурорами чи слідчим і прокурором, а в проведенні допиту можуть також брати участь експерт (ст. 69 КПК), спеціаліст (ст. 71 КПК), захисник (ст. 46 КПК), представник потерпілого (ст. 58 КПК), які користуються при цьому наданими їм процесуальним законом правами. Для допиту малолітньої або неповнолітньої особи встановлено окремий порядок, передбачений ч. 1 ст. 226 КПК.

3. У разі наявності кількох свідків події, яку розслідують, кожного з них допитують окремо, щоб виключити взаємний вплив на правдивість і об'єктивність повідомлюваних відомостей, а після закінчення допиту свідка слідчий чи прокурор повинен вжити заходів до того, щоб цей свідок, залиша­ючи місце проведення допиту, не спілкувався з іншими особами (потерпілими, свідками, підозрюваними), які викликані для допиту у цьому ж кримінальному провадженні.

4. У переважній більшості випадків допит - це складний психологічний процес спілкування слідчого, прокурора з іншими учасниками слідчої дії, що вимагає від кожного з її учасників уваги, напруження розумових здібностей, пригадування подій минулого, контролю за поведінкою співрозмовника і влас­ною, і це викликає швидку втому. Тривалий допит напружує обстановку і не сприяє продуктивному процесу встановлення істини. Саме тому законодавцем обмежено час безперервного допиту особи, незалежно від її процесуального статусу, двома годинами, а загальний час допиту тієї самої особи протягом ро­бочого дня - вісьмома годинами. Це правило поширюється і на випадки допиту однієї особи різними слідчими чи прокурорами і за різними кримінальними провадженнями чи різними епізодами одного провадження.

5. Особу допитуваного встановлюють шляхом ознайомлення з її докумен­тами, що посвідчують особу, а за відсутності на час допиту таких докумен­тів анкетні дані вносять до протоколу зі слів самого допитуваного, після чого роз'яснюють права та знайомлять з підставами і порядком проведення допиту, вказавши особі її процесуальний статус. До початку допиту свідка попереджа­ють про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілого - за давання завідомо неправди­вих показань, що стверджується їх власноручними підписами в протоколі до початку допиту. Якщо допитуваний не володіє або недостатньою мірою воло­діє мовою судочинства, і це істотно ускладнює процес спілкування, слідчий, прокурор зобов'язаний запросити для участі в слідчій дії перекладача, якому роз'яснюють мету такого запрошення та попереджають про відповідальність за завідомо неправильний переклад. Законом не встановлено заперечень проти одночасної участі в допиті кількох перекладачів, а також запрошення допитува­ною особою конкретного перекладача.

6. Відмова підозрюваного від давання показань зумовлює неможливість спілкування, а отже, неможливим є досягнення мети допиту. Відтак, у разі від­мови допитуваного відповідати на запитання особа, яка проводить допит, зупи­няє його проведення, про що зазначається в протоколі. За можливості бажано до зупинення допиту з'ясувати у допитуваного причину, мотиви відмови від давання показань, про що слід зазначити в протоколі. Допитуваний має право усно або в письмовій формі відмовитись від давання показань як з самого по­чатку, так і у будь-який момент проведення слідчої дії. Про такі обставини, що унеможливлюють проведення допиту, допитуваний може власноручно вказати в протоколі допиту.

7. Складання протоколу допиту є обов'язковою вимогою фіксації його ходу та результатів, а складений протокол як документ є джерелом доказів. На додаток до складання письмового протоколу для фіксації допиту може бути за­стосовано аудіо- або відеозапис чи обидва зазначені засоби технічної фіксації разом, про що зазначається в протоколі з вказівкою на те, які саме технічні за­соби фіксації інформації і ким застосовані. Допускається застосування з цією ж метою фотозйомки, проте з огляду на сутність процесів, які відбуваються під час допиту і пов'язані з отриманням усної інформації та оцінкою змісту невер- бального спілкування з допитуваним, застосування фотозйомки під час допиту слід вважати мало інформативним. На застосування технічних засобів для фік­сації допиту згоди допитуваного не потрібно, але слід повідомити його про такі умови проведення слідчої дії. Отримані в результаті застосування технічних за­собів фіксації носії інформації (фотознімки, магнітний аудіозапис, відеоплівка чи цифрові носії інформації) додаються в оригіналах до протоколу допиту як додатки і зберігаються з матеріалами кримінального провадження.

8. За наявності потреби, зумовленої даванням відповідей на поставлені запитання, допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, право на передачу яких слідчому чи прокурору після за­кінчення допиту залишається на розсуд допитуваного.

9. Поставлені запитання і показання допитуваної особи до протоколу за­носить слідчий, проте такі показання за бажанням допитуваної особи можуть бути викладені нею власноручно, що зазначається в протоколі. Додаткові за­питання можуть бути поставлені лише після викладення допитуваною особою основних показань. Забороняється ставити запитання, які своїм змістом вказу­ють або підказують відповідь на них.

10. Під час допиту особа має право, не відмовляючись від допиту в цілому і давання показань по суті провадження, відмовитися від відповідей на окремі запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у за­коні (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або відповіді на які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи члена­ми сім'ї кримінального правопорушення. Допитувана особа також має право не відповідати на запитання, які стосуються дій осіб, що виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють з органами до­судового розслідування. Останнє стосується показань не лише співробітників правоохоронних органів, а й будь-кого з інших осіб, що володіють такими відо­мостями. Відмова давати відповіді на такі запитання не може розцінюватися як відмова підозрюваного давати показання, і тому це не спричинює обов'язку особи, яка проводить допит, зупинити його одразу після отримання такої заяви.

11.3 метою усунення істотних суперечностей у зібраних доказах та для з'ясування розбіжностей у показаннях кількох допитаних осіб, незалежно від їхнього процесуального статусу, якщо це має значення для кримінального провадження і не суперечить інтересам розслідування, слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше раніше вже допитаних осіб. Кількість осіб, що можуть бути викликані для одночасного допиту, слідчий, прокурор визначає в кожному конкретному випадку, виходячи зі змісту пока­зань кожного з них та наявності й значення для встановлення істини окремих розбіжностей у показаннях. Предметом такого допиту є не встановлення загаль­них обставин досліджуваної події, а саме встановлення причин розбіжностей у показаннях різних осіб, що стосуються тих самих обставин. До початку допиту викликані особи на пропозицію слідчого, прокурора повідомляють, чи знають вони одна одну і в яких стосунках між собою (родинних, дружніх, неприязних, не знайомі, знайомі наочно тощо) перебувають, та кожній з них особою, котра проводить допит, роз'яснюються права й обов'язки відповідно до набутого про­цесуального статусу, про що зазначається в протоколі на його початку.

Черговість давання кожним з допитуваних показань про ті обставини кри­мінального провадження, для з'ясування яких проводиться одночасний допит, встановлює особа, яка його проводить. З дозволу слідчого, прокурора особи, які беруть участь у одночасному допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту. Слідчий, прокурор може відвести будь-яке поставлене запитання повністю або частково. Завданням особи, яка проводить допит, є здійснення контролю за тим, щоб за­питання, які учасники одночасного допиту ставлять один одному, не виводили предмет допиту за межі потреби з'ясування тих обставин, для встановлення яких його призначено.

Під час одночасного допиту за рішенням особи, яка його проводить, можуть бути оголошені показання, надані учасниками допиту на попередніх допитах, але їх оприлюднення перед іншими учасниками дозволяється лише після давання ними показань на одночасному допиті. Оголошення показань, які зафіксовані під час попередніх допитів, недопустиме, якщо будь-хто відмов­ляється давати показання на одночасному допиті. У такому випадку правильно буде відкласти проведення цієї слідчої дії за участі конкретної особи або взагалі відмовитись від її проведення.

Як і під час інших допитів, під час одночасного допиту двох чи більше осіб може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис, про що пові­домляється учасникам слідчої дії і про що зазначається в протоколі. В багатьох випадках застосування технічних засобів, окрім створення умов для забезпе­чення повноти й об'єктивності фіксації ходу й результатів слідчої дії, має важ­ливу тактичну складову, надто у випадках, якщо особи неодноразово змінюють свої показання і мають намір відмовитися або змінювати їх у наступному.

12. Психологічний стан малолітніх і неповнолітніх осіб надзвичайно уразливий, їм притаманна навіюваність та не завжди критичне ставлення до власних вчинків і вчинків інших людей, і тому у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи й недоторканості особи, а також зло­чинів, вчинених із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, одночасний допит за їх участі як свідків чи потерпілих разом з підозрюваним проводити не можна, навіть якщо має місце наявність істотних розбіжностей у показаннях таких осіб.

Стаття 225. Допит свідка, потерпілого під час досудового розсліду­вання в судовому засіданні

1. У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання по­казань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримі­нального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотан­ням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотримання правил про­ведення допиту під час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопо­танням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.

Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також про­ведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному прова­дженні.

Поиск по сайту: