Проведення огляду і його результати відображаються у протоколі огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами

1. З метою уточнення на місці обстановки і обставин вчинення криміналь­ного правопорушення, отримання наочного уявлення про елементи обстановки місця події, характер та можливість здійснення певних дій її учасників, пере­вірки показань обвинуваченого, свідків, потерпілого суд може оглянути певне місце.

2. Головуючий, визнавши за необхідне оглянути певне місце, приймає рі­шення про проведення огляду на місці, незалежно від того, чи оглядалось воно під час проведення досудового розслідування чи ні. Закон забороняє проведен­ня огляду певного місця під час здійснення провадження судом присяжних.

3. Огляд певного місця здійснюється за участі прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, секретаря судового засідання, а коли цього вимагають обста­вини справи, - то й за участі свідків і експертів. Безпосередня участь в огляді потерпілого, обвинуваченого і свідків створює умови не тільки для уточнення і перевірки їхніх показань, а й отримання інформації щодо можливих змін, які внесені в обстановку певного місця.

4. Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судовий розгляд продовженим і керує проведенням огляду за правилами, передбаченими ст. 237 КПК.

5. Залучення спеціаліста до проведення огляду певного місця пов'язано з необхідністю отримання відповідних консультацій та надання технічної допо­моги. Експерт може залучатися до проведення огляду певного місця у зв'язку з експертизою, проведеною ним під час досудового розслідування, або з призна­ченням повторної чи додаткової експертизи, коли учасники судового засідання дійшли висновку, що необхідна інформація для проведення експертизи може бути отримана лише під час здійснення огляду певного місця.

6. Під час проведення огляду певного місця учасники судового розгляду можуть давати пояснення по суті справи, звертати увагу суду та інших учасни­ків кримінального провадження на вагомі, на їх думку, факти і обставини, що можуть допомогти з'ясуванню обставин справи.

7. У ході проведення огляду можуть бути складені плани і схеми, виго­товлені графічні зображення оглянутого місця, які є додатками до протоколу огляду певного місця. Долучені до протоколу додатки повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, та засвідчені під­писами учасників огляду на місці. Протокол складається з дотриманням вимог, передбачених ст. 104 КПК.

8. Аналіз ч. 5 ст. 361 КПК свідчить, що хід і результати проведення огляду не повинні повністю фіксуватись шляхом відеозапису, оскільки вони відобра­жались в протоколі огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами.

Стаття 362. Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосуд­ності обвинуваченого

Якщо під час судового розгляду будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує судовий розгляд згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

1. Якщо під час судового розгляду будуть встановлені достатні підстави вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності (отримані ме­дичні документи, які свідчать про наявність у обвинуваченого розладу психіч­ної діяльності або психічного захворювання, наочно встановлені наявні ознаки невмотивованих, неадекватних чи неконтрольованих дій, порушення сприйнят­тя дійсності, мислення чи пам'яті тощо) або вчинила кримінальне правопору­шення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує су­довий розгляд згідно з правилами, передбачених главою 39 КПК.

2. У ст. 503 КПК робиться застереження, що кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунту- натися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, встановлених в ході судового розгляду. До уваги не береться факт попе­редньої судимості, вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу було звільнено від відповідальності чи покарання, факт попереднього за­стосування до неї примусових заходів медичного характеру.

3. Встановивши обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення за­хворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд зобов'язаний залучити експерта (експертів) для про­ведення судово-психіатричної експертизи (п. З ч. 2 ст. 242 КПК).

4. Обставинами, які дають підстави вважати, що особа під час вчинен­ня суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або вчинила кримі­нальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керу­вати ними, зокрема, є: а) наявність згідно з медичними документами в особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; б) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є не­адекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

5. З огляду на ч. 2 ст. 509 КПК судово-психіатрична експертиза в судовому засіданні призначається ухвалою суду. Вона може мати характер амбулаторного обстеження, але коли під час дослідження або за вмотивованою пропозицією експсрта-психіатра з'ясується, що для визначення психічного стану обвинува­ченого необхідне здійснення тривалого спостереження та дослідження в умо­вах стаціонару, суд може вирішити питання про поміщення обвинуваченого до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.

6. Отримавши висновок судово-психіатричної експертизи про те, що обви­нувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння або в подальшому не міг усвідомлювати характер своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану, суд має винести ухвалу про визнання такої особи неосудною. Після цього судовий розгляд щодо цієї особи продовжується на під­ставі рішення суду за правилами, передбаченими ст.ст. 512 і 513 КПК. Участь такої особи в судовому засіданні може мати місце лише в тому разі, якщо її пси­хічний стан не перешкоджатиме цьому. У всіх випадках у кримінальному про­вадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов'язковою (п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК).

7. У разі необхідності до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх засто­сування, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження тільки з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності особи чи наявності у неї психічної хвороби може застосувати заходи процесу­ального примусу: 1) передання особи на піклування опікунам, близьким роди­чам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення особи до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

8. Згідно зі ст. 510 КПК кримінальне провадження, яке здійснюється у за­гальному порядку, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окре­мі кримінальні провадження ухвалою суду з огляду на ст.ст. 217, 334 і 510 КПК.

9. У випадку об'єднаного кримінального провадження після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинувачених та ухвали щодо застосування примусових заходів медич­ного характеру (див. ч. З ст. 512 КПК).

10. Цілком природно, що судові дебати з приводу ухвалення рішення про застосування до особи примусових заходів медичного характеру не проводять­ся і особі, стосовно якої розглядається питання про застосування цих заходів, останнє слово не надається.

11. Якщо на момент судового розгляду особа видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медично­го характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, після чого проку­рор повинен здійснити кримінальне провадження в загальному порядку.

Стаття 363. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх до­казами

Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.

2. У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв'язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження.

3. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування об­ставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

1. Закінчення судового розгляду означає, що в повному обсязі відбулося з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та їх перевірка доказами. Головуючий опитує учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. У випадках заявлення клопотань суд їх обговорює, у зв'язку з чим має право ставити запитання сто­ронам чи іншим учасникам кримінального провадження.

2. Учасники кримінального провадження можуть заявляти клопотання щодо витребування нових доказів або дослідження тих чи інших доказів, а та­кож щодо подальшого спрямування розгляду справи.

3. Заявлені клопотання суд повинен безвідкладно розглянути і вирішити їх. Не є підставою для відмови у задоволенні клопотання тільки те, що воно не заявлялось на початку або у ході судового розгляду.

4. Закон не обмежує учасників судового розгляду у заявленні клопотань на етапі його закінчення ні їх характером, ні кількістю. Заявлені клопотання мо­жуть бути пов'язані з необхідністю виклику і допиту нових свідків, призначен­ня відповідних експертиз, дослідження документів і вилучення речових доказів тощо. Суд зобов'язаний розглянути кожне клопотання, обговорити і ухвалити по ньому відповідне рішення - про повне чи часткове задоволення або відмову у задоволенні.

5. Тільки після розгляду і вирішення всіх заявлених клопотань або в разі відсутності головуючий може оголосити судовий розгляд закінченим і перехо­дить до судових дебатів.

Поиск по сайту: