Характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням

1. Обов'язкове кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами.

2. Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру, належать до обставин, які підлягають доказуванню у всіх кримінальних провадженнях, з урахуванням специфіки цієї категорії кримінальних проваджень, яка виявляється в п.п. З, 4, 5 ч. 1 ст. 505 КПК.

3. Предмет доказування під час досудового розслідування щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, що випливають зі ст. 91 КПК, яка визначає коло обставин, що підлягають доказування у кримінальному проваджені. По-перше, в цій статті не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального провадження, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. По-друге, найважливіше значення має питання про наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування.

4. Слід мати на увазі, що небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою має важливе значення для обґрунтованого експертного висновку про психічний стан особи, який є підставою для визнання судом цієї особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, неосудною або обмежено осудною. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 2 ст. 20 КК України).

Стаття 506. Права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

1. У зв'язку з особливістю цього суб'єкта кримінального провадження закон визначає, що особа, до якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосовування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого (ст. 42 КПК) та здійснює їх через законного представника (ст. 44 КПК) чи захисника (ст. 52 КПК). В цьому випадку захисник повинен урахувати думку законного представника.

2. Характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання такої особи визначається відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи (ст. 509 КПК).

3. Слідчі та процесуальні дії за участі такої особи можуть бути проведені лише у разі, якщо її психічний стан дозволяє це.

4. Прокурор та суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі особи, якщо характер розладу психічного захворювання перешкоджає цьому.

Поиск по сайту: