Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи. висновки експертів

І Законодавець залишається певною мірою прибічником інформаційної моделі доказів. Зважаючи на це, докази - це єдність фактичних даних (інфор­мації) і їх процесуальних джерел. В основі такого підходу до поняття доказів лежить, теорія відображення, згідно з якою подія злочину для органів розслідування, прокурора, захисника та суду є минулою. Злочин являє собою певну сукупність відповідних явищ, предметів, процесів, що відбуваються в навколишньому середовищі, а тому вступає в контакт з багатьма іншими явищами об’єктивної дійсності, в результаті чого залишаються відображення у формі матеріальних слідів, станів предметів, динамічних і статичних процесів, а також ідеальних слідів - у свідомості людей. Це дає можливість поновити «картину» «вчиненого злочинного діяння або встановити його відсутність. Факти і обстави­ни, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. поділяються на дві групи: 1) перераховані в ст. 91 КПК (обставини, які підлягають, доказуванню у кримінальному провадженні), 2) ті, які не входять в кого цих питань; їх можна назвати побічними фактами. Останні виникають у момент вчинення злочину, до і після нього. Причини їх утворення можуть бути різними. Вони продовжують існування після вчинення злочину, не змінилися або змінилися, але не втратили важливих для доказування властивостей. До них можна піднести: а) факти, що належать до матеріальних наслідків вчинення злочину (пошкоджений автомобіль, замки на дверях, розбиті вікна, одяг потерпілого тощо); б) ті, що зберегли продукти злочинної діяльності (підроблені документи, гроші тощо); в) знайдені предмети злочинного посягання (викрадені речі, документи); г) обстановка на місці вчинення злочину; ґ) факти, що вказують на ознаки зовнішності особи, яка вчинила злочин (зріст, колір волосся, ознаки обличчя).

2. Побічні факти перебувають в обставинах, які підлягають доказуван­ню в необхідних і випадкових, просторово-часових, причинно-наслідкових, безпосередніх і опосередкованих зв’язках. Пізнання обставин, які підлягають доказуванню, і побічних доказів здійснюється опосередковано і безпосередньо (логічне доказування). Учасники процесу пізнають злочин як подію минулого завдячуючи інформації, яку несуть про нього докази. Виходячи з цього, обста­вини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КІІК), пізнаю! і,ся опосередковано, оскільки вони сторонам і суду стали недоступни­ми для безпосереднього сприйняття. Відтак, докази становлять з’єднуючий ланцюг між свідомістю учасників процесу, що здійснюють чи беруть участь у доказуванні, та подією злочину, яка пізнається.

Безпосереднє пізнання слідчим, судом обставин, що підлягають доказу­ванню, та побічних доказів може мати правове значення, якщо воно відбувало­ся в кримінальному процесуальному провадженні при проведенні тих дій, які передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, у встановленому порядку і закріплені в протоколах. В тих випадках, коли таке пізнання здійснюється поза межами процесу прокурором, слідчим, дізнавачем, суддею, слідчим суддею, це є перешкодою для участі у розслідуванні чи судовому розгляді цієї справи.

6. Стаття 84 КПК проводить розмежування між фактами та обставинами. Факти - це подія, явище, що відбулося в дійсності. Обставини - це явище супут­нє чому-небудь, яке супроводжує що-небудь, ту чи іншу сторону справи. Якщо дотримуватися етимологічного та логічного значення цих понять в криміналь­ному процесуальному провадженні, то фактами слід вважати події, з приводу яких ведеться процес, а обставини - це те, що пов’язане з цими фактами, що їх характеризує. Так, подія злочину і вчинення його підозрюваним, обвинува­ченим цс факт, а місце, час його вчинення - це обставини. Таке розмежування між фактами та обставинами у кримінальному процесуальному провадженні є умовним, оскільки вони є взаємозалежними. Без місця, часу і способу вчинення злочину не можна визначити факт установленим.

7. Фактичні дані - це не факти об’єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і об­ставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. «Фактич­ний» означає стан чого-небудь відповідний фактам, що відображають дійсність. Дані - це інформація, яка необхідна для висновку чи прийняття рішення. Від­так, фактичні дані - це дані, для якого-небудь рішення, висновку, що відобра­жають дійсність. Відповідно до змісту коментованої норми фактичні дані - не­відомості, отримані у порядку, встановленому КГІК про наявність чи відсут­ність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження.

8. Відповідно до вимог ч. 1 сі. 84 КПК докази повинні бути отримані у передбаченому КПК порядку. Це означає, що доказами можуть бути лише 11 фактичні дані, які отримані в результаті проведення слідчих (розшукових), не­гласних (розшукових) дій, які передбачені Кодексом, і в тому порядку, як не­передбачено відповідною процесуальною дією.

У ст. 223 КПК викладені загальні умови щодо їх проведення (мета, підстави, участь і присутність осіб, інтереси яких можуть бути порушені або обмежені, час і місце їх проведення, участь у проведенні слідчої (розшукової) дії осіб, ЯКІ їх ініціювали, участь понятих, недопущення проведення слідчих (розшукових) дій після закінчення строків досудового розслідування). Крім того конкретизована процесуальна форма проведення слідчих (розшукових) дій як допит (ст.ст. 224-227, 231 КПК), пред’явлення для впізнання (ст.ст. 228- 232 КІІК), обшук (ст.ст. 233-236 КПК), огляд (ст.ст. 237-239 КГ1К), слідчий експеримент (ст. 240 КПК), освідування особи (ст. 241 КПК), експертиза (ст. 242-245 КІЖ).

6. На відміну від гласних слідчих (розшукових) дій, негласні слідчі (розшукові) дії проводяться таємно, відомості про факт їх проведення підлягають розголошенню за винятком випадків, передбачених Кодексом (ч. 1 ст. 246 КПК).

У главі 21 КПК закріплені загальні умови проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 KПК), порядок отримання дозволів на їх проведення (ст. 247- 251 КПК), фіксація ходу та результатів (ст. 252 КПК) тощо. Порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій не викладається. Він визначається залежно від конкретної ситуації. Водночас, це не означає, що результати таких дій автоматично будуть набувати статусу доказів. Отримані матеріали підлягають перевірці на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій. Так, особи, які їх проводили або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Крім цього, як зазначається у ч 1, 3 сі. 256 КПК, можуть бути допитані також особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Це означає, що матеріали, отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, повинні вказувати на джерело їх походження, щоб у відповідній ситуації існувала можливість дослідження та пояснень, акторів матеріалів чи обізнаних із ними осіб. Така перевірка може здійснюватися за участі сторін, зокрема, в умовах закритого судового засідання, проведення допитів, проведенням експертиз, експериментів та інших гласних слідчих (розшукових) дій, а також співставленням з доказами, отриманими за результатами гласних слідчих (розшукових) дій. Із цього випливає, що відомості, отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, можуть використовуватися в доказуванні, якщо вони отримані із процесуальних джерел, передбачених в ч. 2 ст. 84 КПК.

7. Відповідно до ч. І ст. 84 КПК встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню не тільки суд, а й слідчий, прокурор, слідчий суддя. Іншими словами, доказами за приписами цієї статті визнаються як ті, що отримані на досудовому провадженні, так і ті, що досліджені в судовому засіданні. Проте це не означає, що всі докази, зібрані стороною обвинувачення в ході досудового провадження, можуть бути визнані такими за результатами судового дослідження. Так, у ч. 4 ст. 95 вказується, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, у п. 2 ч. З ст. 374 КПК також наголошується, що у мотивувальній частині вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин і досліджені безпосередньо в суді. Докази, отримані на досудовому розслідуванні, можна використовувати лише для прийняття рішень у цій стадії. Судові рішення обґрунтовуються лише доказами, дослідженими і визнаними судом. Із цього випливає, що докази в КІ1К поділяються на досудові і судові. Аналіз відповідних положень КІІК свідчить про те, що в них унормовані пра­вові механізми впливу сторони захисту на формування доказів у стадії досудового розслідування і судового розгляду. Тому інформаційна основа доказів під­силюється логічною складовою - фактами-аргументами, які можуть впливати па оцінку фактичних даних. Реально у процедурі формування доказів, а також в інтерпретації їх змісту можу ть брати участь конкуруючі суб’єкти, що може призвести до активізації доказів, зміни їх змісту, ослабленні доказової сили чи навіть ліквідації.

8. У процесуальній літературі поняттям «джерела доказів», «процесуаль­ні джерела доказів» надається різне значення: як форма, вид доказів, засоби доказування, носії інформації. В ч. І ст. 84 КПК йдеться про фактичні дані, наявність чи відсутність фактів і обставин, що мають значення для криміналь­ного провадження та підлягають доказуванню. Вони відображають зміст та об’єктивну основу доказів. Під показаннями, речовими доказами, документа­ми, висновками експертів слід розуміти процесуальні джерела, тобто матері­альну форму, в якій містяться і за допомогою якої передаються фактичні дані. Такі джерела гарантують отримання найбільш повних і достовірних фактичних даних, що є важливою умовою допустимості доказів. З урахуванням цього, під доказами в кримінальному процесі слід розуміти єдність фактичних даних і їх процесуальних джерел. Залежно від способу і процесуального режиму отри­мання і їх характеру законодавець сформулював конкретну вимогу про те, що доказами можуть бути тільки показання, речові докази, документи, висновки експертів, незалежно від того, чи вони отримані в результаті гласних чи неглас­них слідчих (розшукових) дій.

Поиск по сайту: