ВИСНОВКИ. 1. Під політичним процесом треба розуміти сукупну діяльність суб'єктів політики: державно-владних структур

1. Під політичним процесом треба розуміти сукупну діяльність суб'єктів політики: державно-владних структур, партій, соціально-класових груп, еліт і окремих осіб, завдяки якій забезпечуються функціонування і розвиток політичної системи.

2. Політичний процес поділяється на два основ­ні види:

1) політичну участь, що полягає у здій­сненні масових акцій (участь у виборах, референду­мах, демонстраціях, маніфестаціях тощо);

2) полі­тичне функціонування, що передбачає професійну політичну діяльність (парламентську, державно-управлінську).

3. Суб'єктами політики є окремі особи і соціальні гру­пи.

До групових суб'єктів політики належать:

1) первинні (етноси, нації, класи, територіальні, демографічні і конфесійні групи);

2) вторинні (групи тиску, лобі і партії);

3) безпосе­редні (владні структури, керівні органи політичних і гро­мадських організацій, лідери).

Якщо первинні суб'єкти по­літики виникають стихійно і намагаються через політику реалізувати різний спектр соціальних інтересів, то вторинні і безпосередні суб'єкти політики утворилися як специфічні інститути здійснення влади або впливу на неї для захисту інтересів соціальних груп.

4. Політичний конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, цінностей з приводу розподілу влади, панування, престижу, а також матеріальних ресурсів. Політичні кон­флікти відбуваються між такими суб'єктами політичної дії: національними державами або групами національних дер­жав, державою і соціальною групою, політичними органі­заціями, елітами, кліками, мафіями, політичними лідерами. Конфлікти дають змогу збалансувати суспільні інтереси, роз­в'язати важливі суспільні проблеми лише тоді, коли існує цивілізований механізм їх попередження і розв'язання.

5. Політичні рішення є основною ланкою і одночасно результатом політичного процесу. Процес підготовки рішень складається з таких фаз: 1) висловлювання інтересів і підго­товка громадської думки;

2) аналіз проблеми і підготовка проекту рішення; 3) прийняття рішення; 4) виконання рі­шень.

6. До політичних рішень належать: закони і постанови законодавчого органу, нормативні акти центральної вико­навчої влади та місцевих органів влади, ухвали політичних партій і груп тиску. Політичні рішення класифікуються за такими основними критеріями: суб'єктами прийняття, тер­міном дії і масштабністю цілей, ступенем соціальних на­слідків.

7. Політичний процес в Україні спрямований на розбу­дову інститутів незалежної держави та їх трансформацію з

постколоніальних і посткомуністичних у демократичні, ста­новлення нових партійної і виборчої систем, радикальні зміни елементів політичної культури, а також реформуван­ня всіх сфер суспільного життя. Цей процес характеризуєть­ся зіткненням інтересів, цінностей тих соціальних і по­літичних сил, які виступають за реформи, і тих, котрі відстою­ють реставрацію старих структур у дещо оновленому ви­гляді.

8. Механізм прийняття і виконання політичних рішень в Україні потребує значного вдосконалення. Це, зокрема, сто­сується процедури узгодження інтересів між різними суб'єк­тами політики, експертної оцінки проектів, нормативної ос­нови чіткого визначення компетентності й відповідальності керівних центрів прийняття рішення, а також формування адміністративної еліти.

Контрольні запитання

1. Чи є складовою частиною політичного проце­су профспілкова діяльність?

2. За яких обставин соціальні групи переста­ють бути суб'єктами політики?

3. Яка відмінність між первинними і вторин­ними суб'єктами політики?

4. Чим відрізняються мафії від клік і організо­ваної злочинності?

5. За яких обставин мафія є активним суб'єктом політики?

6. Яка відмінність між партіями і групами тиску?

7. Які позитивні і негативні моменти конфлік­ту ви можете назвати?

8. Перелічіть основні засоби розв'язання кон­флікту.

9. Від яких чинників залежить ефективність політичного рішення?

10. Назвіть приклади стратегічних, тактичних і оперативних рішень.

11. Як суб'єкти соціально-класової структури впливають на політичний процес в Україні?

12. Які чинники спричинилися до основних по­літичних конфліктів в Україні?

13. Чи поділяєте ви думку, що в посткомуністич­них перехідних суспільствах парламенти, як правило, є інструментом гальмування ре­форм?

14. Які з відомих вам типів політичних рішень в Україні найбільш некомпетентні?

15. Що необхідно для вдосконалення механізму прийняття і виконання політичних рішень?

Дзюбко

Поиск по сайту: