АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПАРЛАМЕНТСЬКА І ПАРТІЙНА ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ

Читайте также:
  1. I. Оцінка викладацької діяльності вчителя щодо стимулювання пізнавальної самостійності учнів
  2. Аграрні реформи
  3. Аналитическое трансформирование снимков.
  4. Аналіз депозитної та кредитної діяльності кредитних спілок
  5. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  6. Аналіз та самоаналіз діяльності адміністративно-управлінської ланки
  7. Аналізатори, їх значення для життєдіяльності і забезпечення захисту людини від небезпек.
  8. Аналогично сформированы списки ЛДПр и на не упомянутых выше выборах представительных органов власти административных центров регионов.
  9. Анкета для самооцінки вчителем своєї діяльності
  10. Анкета «Оцінка діяльності учителя»
  11. Биологическая изменчивость людей и биогеографическая характеристика среды. Экологическая дифференцировка человечества. Понятие экологических типах людей и их формирования.
  12. В результате перцептивного действия формируются различные когнитивные структуры.

Як відомо, система демократії включає в себе, крім усього іншого, організацію політичної діяльності інститутів і окре­мих осіб, які здійснюють владні або політико-організаційні функції. У сучасному світі політична діяльність є виявом двох форм демократії: представницької, тобто парламентсь­кої, і безпосередньої.

На відміну від представницької демократії як родового явища представництво в політичній діяльності — одна із форм її організації, яка виступає у професійному і непро­фесійному вигляді.

Основне джерело представницької політичної діяльності закладене у волевиявленні народу, який у різних типах виборчої системи обирає своїх представників до державних структур, насамперед до органів влади всіх рівнів, які, як відомо, поділяються на законодавчі, виконавчі і судові.

Представництво в політичній діяльності на рівні законо­давчих органів має свою специфіку. Вона полягає у відомому протиріччі між політичними функціями члена парламенту як загальнонародного органу та інтересами виборців, які вибирають того чи іншого парламентарія, котрий часто викликає у них незадоволення. Воно закономірне, бо віддзер­калює протиріччя суспільного розвитку. Тому вища полі­тична мудрість полягає саме в тому, щоб по змозі зняти ці протиріччя, розробити і прийняти такі закони, які б максимально враховували інтереси як усього народу, так і населення певного виборчого округу.

Важливою обставиною політично ефективного представ­ництва у системі політичної діяльності є тимчасовий фактор реалізації інтересів народу, виборців. Стратегічний розраху-

нок. як правило, пов'язаний з цим фактором, також часто викликає нерозуміння, а звідси неприязнь з боку народу. Загострене усвідомлення інтересів у кризові періоди зде­більшого не враховує реальних можливостей матеріального і духовного виробництва в країні, її дійсного потенціалу. Виникає бажання задовольнити їх будь-якою ціною, незва­жаючи на наявні ресурси. Такс протиріччя викликає перебої у представницькій політичній діяльності, зокрема урядову плутанину. Це свідчить про те, що широкі маси громадян пройняті "царистськими настроями", які абсолютно пов'язу­ють рівень життя народу, стан країни з рівнем управління. політичної діяльності державних та партійних структур. Наголос на найбільш досконалій організації життєдіяльності стає основним ідеалом суспільства. Систематична, високое­фективна трудова діяльність мільйонів громадян у сфері матеріального і духовного виробництва для багатьох із них перетворюється у щось другорядне. Досконалість політичної діяльності, особливо в її представницькому варіанті, ви­дається панацеєю від усіх бід.

Тому точне визначення можливостей, рівня ефективності політичної діяльності, особливо-, в її представницькому варі­анті, є першочерговим завданням, урешті-решт одним із факторів стабілізації політичної обстановки в тих країнах, у яких політика набула верховенства над економікою, перетворилася значною мірою в самоцільне явище.

Зрозуміло, що представництво в політичній діяльності на нижчих, місцевих рівнях політичної організації суспільства багато в чому за своїм значенням й ефективністю адекватне вищій державній політичній діяльності, хоча, зрозуміло, обсяг інтересів на цих рівнях менший. Тому часто-густо створюється враження про більш ефективну політичну діяль­ність представників мас місцевого рівня.

Другою важливою формою політичної діяльності є пар­тійна. Політична діяльність партії, якщо та функціонує як легальна, здійснюється на основі існуючої в країні консти­туції. Характер цієї діяльності, організаційні її форми повинні відповідати демократичним нормам політичного жит­тя країни. Тому члени партії працюють, керуючись не тільки програмою і статусом своєї організації, а й правовими нормами, які лежать в основі життєдіяльності всього насе­лення країни. Більше того, правові норми країни мають верховенство над партійними. Власний зміст діяльності будь-якого політичного інституту може бути результатом тільки волевиявлення народу, який наділяє • його владою через пряму участь у демократично організованих виборах на основі загального, рівного і таємного голосування.

Партійна діяльність тієї чи іншої легальної партії полягає в розробці теоретичних основ організації життєдіяльності народу (або його частини), в пропагандистсько-організаційній роботі по роз'ясненню мети і методів політичної боротьби, а також в організації мас на їх реалізацію.

Вища мета партійно-політичної діяльності будь-якої ле­гальної, але не правлячої партії — це переконання мас у правильності своїх ідей і методів боротьби за їх здійснення. Після досягнення цієї мети і завоювання на свій бік більшості народу політична діяльність партії полягає в боротьбі за державну владу. Оволодівши нею, той чи інший член партії наділяється вже більш високою відповідальністю за резуль­тати своєї діяльності і несе не партійну, а насамперед державну відповідальність.

Можуть виникати ситуації, коли сама партія вважає діяльність свого представника такою, шо не відповідає інтересам народу. В таких випадках заключне рішення виносить не урядова партія, а державний орган (у США, наприклад, судові інстанції). Тому в багатьох країнах політичні партії самі собою не прагнуть до керівництва країною, а борються за державну владу і в цьому вбачають вищий організаційно-політичний зміст своєї, як правило, передвиборної боротьби.

Відомо, що партійна боротьба за владу може виявлятися в парламентських і нспарламентських формах. Перша є ознакою високого розвитку демократії в країні. Друга, як правило, здійснюється через революційне (або реакційне) насильство. Але і в першому, і в другому випадках політична партія стає урядовою, тобто партією, члени якої вибираються народом на певні державні пости. Тому диктатура партії — це антидемократичне, антинародне явище, яке свідчить про відсутність у країні правової держави.

Отже, наповнення партійної діяльності справжнім демок­ратичним змістом і точне правове визначення її місця в політичній системі суспільства є одним із основних завдань будівництва правової держави, утвердження і розвитку справжньої політичної цивілізації.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)