Типи і різновиди політичного процесу

Більш детальна оцінка змісту політичного процесу пов'язана з характеристикою його типів і різновидів. У найза-гальнішому вигляді можна сказати, що політичні процеси роз­поділяються за об'єктами політичного впливу: на зовнішньо­політичні і внутрішньополітичні. Зовнішньополітичний процес буде розглянутий у спеціальній лекції. Для розуміння ж особливостей внутрішньополітичних процесів перш за все тре­ба відзначити провідну роль і значення інституалізованих форм політичної активності громадян. Справжнім хребтом політич­ного процесу є організаційна структура влади, яка вимагає тих чи інших об'ємів активності населення, визначає набір засобів політичної мобілізації громадян і панівні методи управління. Від здатності політичної організації видозмінювати функції своїх ланок, швидко справлятися з кадровими змінами у прав­лячій еліті і зміною лідерів, забезпечувати створення нових не­обхідних інститутів безпосередньо залежать ступінь і характер впливу політики на соціальне середовище.

Демократичні форми політичного процесу можна виді­ляти за значно ширшим колом обгрунтувань, ніж у тоталітар­них антиподів. У той же час відомий американський політолог Л.Бередет запропонував дуже містку і просту диференціацію такого типу політичних процесів. Поклавши в основу їх класи­фікації поняття народу як основного політичного суб'єкта, чия

владна воля формується у вигляді законодавчого процесу, він отримав такі різновиди політичних процесів:

А. Пряма демократія, де населення безпосередньо впливає на владні структури і визначає зміст законодавчого процесу. Схема цієї взаємодії така:

Народ

Законодавчий процес

Такого роду схема чітко ілюструє ідею Ж.Ж.Руссо, що ніхто не має права представляти політичну волю іншого. Тому тільки безпосереднє волевиявлення людей здатне легітимізува­ти політичну владу. Відомо, що класичні форми такого роду політичних процесів існували в давньогрецьких полісах або, наприклад, у феодальному Новгороді. Зараз такі політичні про­цеси майже вже не зустрічаються. Тим не менш, було б помил­кою не допускати можливості встановлення таких макрополі-тичних процесів у майбутньому. Адже розвиток електроніки неминуче створить технічні можливості постійного плебісци-тарного визначення електоральних переваг населення з найши-ршого кола питань. А це в свою чергу змінить і механізм при­йняття рішень, і домінуючі форми політичної участі, і критерії оцінки політичної активності громадян.

Б. Представницька демократія або, кажучи інакше, республіка (правління без монарха). В даному випадку люди не тільки самі впливають на владу і виконання законів, але й ви­сувають з свого середовища представників, що виконують фу­нкції прийняття законодавчих актів і повсякденного управління державою. Так у структурі політичного процесу з'являється інститут виборних представників, що несуть певну відповіда­льність за здійснення влади перед народом, що їх вибрав. Представницьку демократію відображає така схема:

Народ

Законодавець

Законодавчий ггооцес

Стосунки між народом і його представниками інтерпре­тувалося по-різному в політичній думці. Так, Локк наполягав на обмеженні діяльності й волі законодавців волею народу.

Берк і Медісон підкреслювали потребу обмеження форм конт­ролю населення за діяльністю своїх представників. З їх точки зору, народ тільки на виборах міг би "провалити" своїх вибра-нців, якщо б побачив, що вони поступають не у відповідності з його інтересами. Взагалі ж варіації підходів до цього питання розташовувались у досить широкому спектрі: від визнання до­цільності повсякденного контролю за представниками населен­ня до утвердження необхідності повної відсутності будь-якого контролю за ними. В реальності ж, у демократичних державах даного типу народ не тільки владарює, але й виконує політичні функції, в тому числі і контролює дії еліти. Так, наприклад, у деяких країнах встановлені права населення, що дозволяють відкликати своїх представників або створюють неможливість для верхів змінювати ряд конституційних положень без всена­родного референдуму. І все ж при оцінці політичного процесу даного виду необхідно зазначити, що чим більше функцій по­кладається на представників народу, тим менше їх стає у насе­лення. Інша справа, що різна питома вага владних функцій мо­же по-різному відбитися на демократизації політичного проце­су, тому що певні еліти здатні зробити для блага демократії не­збагненно більше, ніж сам народ, безпосередньо здійснюючий свої права на управління державою.

В. Плюралістична демократія. Цей різновид демокра­тичного процесу пов'язаний з еволюцією республіканського ладу, що проявляється у виникненні багатоликих політичних асоціацій, які посилюють здатності вступаючих у них громадян впливати на зміст управлінських рішень. Групова мобілізація людей дає можливість уряду більш гостро відчути їх владне волевиявлення і підштовхнути до відповідних дій. Така схема передбачає, як видно нижче, наявність додаткових посередни­ків між народом і владою:

I Народ 1_J Групи тиску L.J Законодавець L_J Законодавчий процес

В результаті народ ще на крок відсувається від влади, точніше від прямого контролю над нею. Але одночасно він здобуває можливість більш цілеспрямованого впливу на зміст управлінських рішень. До того ж зрозуміло, що міжгрупова

воля у такого роду політичних процесах буде формуватись під переважаючим впливом тих груп і асоціацій, які або ближче за інших розташовані до важелів влади (наприклад, мають ті чи інші привілеї, володіють більшою організованістю тощо), або ж чинять більш сильний тиск на владу в силу зацікавленості яки­мось конкретним питанням. Відзначивши такі групи знаком "+", а ті групи, які віддалені від влади більшою мірою або ж не справляють на неї будь-якого впливу, знаком "-", отримаємо схему такого вигляду:

Тут наочно видно, що плюралістична різновидність по­літичного процесу цілком може девальвувати якщо не права, то, принаймні, реальні власні можливості певних груп населен­ня, які в сукупності при певних умовах можуть складати навіть більшість населення країни.

Організаційно-структурні обриси політичного процесу можна уявити й більш детально, ніж на наведених вище схе­мах, розкриваючи специфіку державної будови або ж особли­вості способів його функціонування. Адже зрозуміло, що фор­мування волі в унітарній державі (де вся влада концентрується на загальнонаціональному рівні), на конфедеративному (що передбачає згоду між окремими суверенними утвореннями) або навіть федеративному (де є два паралельних рівні центральної і місцевої влади) рівні має суттєві відмінності. Немалу роль віді­грають також президентська або парламентська форма прав­ління, форми взаємовідносин між законодавчою, виконавчою і судовою владами тощо.

Відмінності внутрішньополітичних процесів можна ви­значити і за іншими основами. До речі, з точки зору здійснення елітою і електоратом своїх функцій, неприхованого чи прихо­ваного здійснення державою своїх повноважень і прерогатив можна виділити відкритий і прихований (тіньовий) політичні процеси.

Відкритий політичний процес характеризується перш за все тим, що політичні інтереси груп і громадян систематично виявляються у електоральних перевагах, програмах партій і рухів, а також у інших формах публічних претензій людей до державної влади. При демократії це виражається в безперерв­них контактах між групами, громадянами та інститутами влади, в обговоренні й запереченні приватних і спільних завдань, ко­регуванні політичного курсу, що здійснюється під впливом су­спільної думки.

В умовах тоталітарних режимів, як правило, оголені інші риси політичної взаємодії суб'єктів і інститутів влади: ад­міністративна необмеженість влади, всепроникаючий силовий вплив держави на рядових громадян тощо. В той же час, якщо у демократичних державах відкритість політичного процесу ви­ражається у доступності для громадськості різних фаз і етапів прийняття політичних рішень, корегуванні програм, рекруту­ванні еліт, а також інших учасників владної взаємодії громадян, то у тоталітарних режимах відкритість політичного процесу ніколи не поширюється на механізми управління і особливо на вироблення стратегічних і тактичних цілей правління.

На противагу відкритому тіньовий процес базується на публічно неоформлених політичних інститутах і центрах влади, а також на таких владних домаганнях груп і громадян, які за різних причин не передбачають звернення до офіційних носіїв влади. В якості центрів влади, до яких у такому випадку апе­люють громадяни, можуть виступати заборонені, нелегалізова-ні і невизнані суспільством структури (наприклад, мафіозні об'єднання).

У такому випадку даний владнополітичний простір бу­де регулюватися прийнятими у цих центрах рішеннями, запро­понованими ними засобами і нормами реалізації мети, установ­леними правилами і свободами діючих там суб'єктів. Найчас­тіше управлінська інформація не звернена до суспільної думки

суб'єктів, що діють у зоні даного політичного процесу, а конт­роль за правлячими елітами повністю відсутній.

Тіньовий політичний процес може виступати як в аль­тернативній офіційній політиці (наприклад, у формі паразиту­вання мафіозних структур на державних інститутах влади, як це має місце у країнах з високим рівнем корумпованості прав­лячих верств), так і в неальтернативній, коли вища влада пев­них інститутів офіційно не афішується, але визнається. Така ситуація досить типова, коли держава передає вищі владні фу­нкції своїм окремим структурним ланкам (наприклад, органам служби безпеки, репресивним структурам) або тим чи іншим партійним формуванням. В той же час тіньовим може бути й реальний політичний процес, якому перешкоджають в його ле­галізації, і тому він набуває неуправляючого і непроявляючого характеру. Наприклад, у радянській державі довгий час полі­тичні взаємовідносини націй штучно деформувались, а на по­верхні політичного життя вони набували не властивої їм при­роди і характеру "дружби народів". В силу цього реальні про­блеми, які виникали між соціально-етнічними спільнотами в сфері розвитку національних мов, взаємодії культур тощо, не вирішувались, що згодом обернулося вибухом етнічних почут­тів та іншими проблемами, вирішувати які змушені інші поко­ління та режими.

Ще одним критерієм диференціації внутрішньополітич­них процесів є характер перетворення влади, що дає підстави говорити про революційні та еволюційні політичні процеси. Перший з цих різновидів відрізняє відносно швидка якісна змі­на влади, панівних способів прийняття рішень, каналів і меха­нізмів політичної участі. У західній політології цей стан полі­тичного життя нерідко називають етапом "повного перегляду конституції" держави.

Залежно від зовнішніх і внутрішніх умов революційний політичний процес може передбачати використання як мирних, так і насильницьких методів. Але в будь-якому випадку подіб­ного роду перетворення здійснюються за досить короткий істо­ричний час. В такі періоди, як правило, електоральні переваги звільняють місце стихійним, випадковим формам масових по-

літичних рухів, які, впливаючи на верхні поверхи влади, нерід­ко обходять закон і органи влади.

В цей час статус представницьких органів влади, функ­ції і статуси різних суб'єктів політичних відносин активно під­риваються соціальними і політичними силами.

В еволюційному політичному процесі зміна його внут­рішніх параметрів відбувається шляхом поступового вирішен­ня конфліктів і протиріч, що накопичуються. Такий характер політичного розвитку й функціонування опирається на певне розведення функцій і ролей різних політичних суб'єктів, на стійкість сформованих механізмів прийняття рішень. Тенденці­ям революціонізації перешкоджає сумісна діяльність еліти й електорату, які взаємоконтролюють одне одного.

Необхідною основою еволюційного протікання полі­тичного процесу є легітимність влади й наявність, як правило, єдиних соціокультурних цінностей і орієнтирів керівників і ке­рованих. Якщо у тоталітарних режимах еволюційність може забезпечуватися за рахунок панування методології і насильства стосовно рядових громадян, то відповідними механізмами в демократичних країнах є етика консенсусу й обов'язкова наяв­ність конструктивної опозиції. Тому в останньому випадку управління органічно доповнюється самоуправлінням і самоор­ганізацією політичного життя, а реформування суспільної сис­теми включає вибухові методи перебудови.

Поиск по сайту: