 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Виявляти хиби в організації та методиці проведення навчального процесу
Перевіряючи знання, вміння та навички учнів, учитель праці одночасно перевіряє і якість своєї роботи. Якщо в діяльності учнів бувають типові помилки, то це, як правило, свідчить про хиби в роботі вчителя. І навпаки, з успішної роботи учнів, з правильного виконання ними трудових прийомів можна зробити висновок, що навчальний матеріал викладається зрозуміло, сприймається учнями.
4. Виробляти в учнів навички самоконтролю та взаємоконтролю.
Перевіряючи вміння та навички, вчитель праці залучає до цього і учнів. Так,
наприклад, перш ніж перевірити точність розміру виробу, вчитель пропонує зробити це учневі. При цьому він стежить, чи правильно тримає учень вимірювальний інструмент, чи вміє він прочитати розмір. Після цього вчитель вимірює сам. Якщо між результатами виявляється розбіжність, вчитель пояснює, чим вона викликана, якої помилки допустився учень. Це прищеплює учням прийоми правильного виконання само контролю в процесі роботи. Крім того, вчитель розкриває значення самоконтролю для правильної організації навчального процесу. Якщо учні здають вироби без старанної перевірки, вчитель повертає їх для дороблення, витрачаючи непродуктивне час.
5. Планомірність та систематичність оцінювання.
Треба, щоб перевірка знань, умінь та навичок відбувалась за розробленим заздалегідь планом і органічно впліталась у навчальну діяльність учнів.
Готуючись до уроку, вчитель з'ясовує, які знання будуть потрібні учням для виконання трудового завдання, які вміння та навички будуть ними використані та відповідно до цього планує перевірку. Крім того, вчитель намічає, на яких стадіях обробки слід контролювати учнів, щоб запобігти можливому бракові. Наприклад, в V—VI класах вчитель звичайно перевіряє правильність виконання учнями розмітки, і тільки після цього вони при ступають до дальшої роботи, бо досвід показує, що саме в процесі цієї операції буває найбільше помилок.
Перевірка знань, умінь та навичок повинна вписуватись у трудовий процес учнів, а не виступати як самоціль. Виходячи з цієї вимоги, на заняттях слід використати індивідуальну і фронтальну форми контролю, розумно поєднуючи їх у кожному конкретному випадку. Так, у вступному інструктажі можна фронтально перевірити навички, які будуть використані учнями на перших етапах роботи. Навички, необхідні для виконання наступних етапів роботи, перевіряються індивідуально в міру того, як учні підходять до їх виконання. Те ж саме і щодо знань. Характер занять у майстернях дає змогу пов'язати в часі індивідуальну перевірку знань з застосуванням цих знань на практиці. Завдяки цьому, з одного боку, учні усвідомлюють необхідність такої перевірки і тому ставляться до неї з повною відповідальністю. З другого боку, вчитель дістає уявлення про кожного учня.
Перевірка знань, умінь та навичок завершується оцінкою. На заняттях у майстернях застосовується дванадцятибальна система оцінки, як і на уроках з інших навчальних предметів.
Оцінку слід виставляти не за роботу, виконану протягом уроку, а за окремі етапи трудового процесу, закінчені з точки зору технології. Таким етапом може бути операція (розмітка, свердління та ін.), а в деяких випадках і перехід (наприклад, обпилювання однієї поверхні напилком). Отже, на одних уроках робота учнів може зовсім не оцінюватись, а на інших —може бути виставлено кілька оцінок.
Оцінювати виконання окремих операцій доцільно особливо в період вивчення тем на засвоєння цих операцій. В такому разі загальна оцінка за виріб складатиметься з оцінок за окремі операції. Коли виконуються комплексні роботи, що включають операції, з якими учні вже знайомі, оцінку можна виставляти відразу за готовий виріб.
Оцінка повинна бути мотивованою. Цю вимогу дуже важливо додержувати на протязі всього періоду навчання в майстернях і особливо в V класі, коли учні не вміють ще самостійно оцінювати свою практичну роботу і тому про свої успіхи дістають уявлення тільки на підставі висновків учителя. Мотивування оцінки вчителем, яке полягає в аналізі роботи учнів, дає їм можливість зрозуміти свої помилки, усвідомити вимоги, що ставляться до їх діяльності в майстернях. В результаті учні поступово привчаються самі оцінювати свою роботу. Досвід показує, що в 8-9 класах учні можуть уже самостійно оцінювати свою роботу на підставі технічних вимог до трудового завдання, сформульованих учителем. Значення цієї обставини важко пере оцінити, якщо врахувати, що вміння оцінити свою діяльність є дуже важливою якістю, необхідною для кожного, хто бере участь у сучасному суспільному виробництві.
Оцінка повинна бути об'єктивною. В зв'язку з цією вимогою слід підкреслити, що на оцінку не повинна впливати дисципліна учнів. Проте порушення дисципліни дуже часто приводить до зниження якості роботи. В такому разі, знижуючи оцінку, треба вказати учням на причину помилки. Очевидно, така оцінка роботи сприятиме зміцненню свідомої дисципліни. Об'єктивність оцінки ґрунтується на тому, що вона включає кількісні і якісні показники (точність, кількість виробів), які дають можливість порівнювати результати праці окремих учнів. Об'єктивність оцінки полягає також у тому, що вона виставляється на базі єдиних вимог. Розглянемо ці вимоги детальніше:
І. Точність обробки.
Точність — вимога, яка супроводить виготовлення будь-якої продукції, в тому числі й продукції машинобудівної і дерево обробної промисловості.
В умовах шкільних майстерень істотне значення має точність розмірів. Нині немає ще науково обґрунтованих вимог до точності виробів учнів. Не сформульовані також інші технічні вимоги, які можна поставити до якості виробів. Проте спостереження за роботою учнів показують, що певні вимоги до точності роботи підвищують інтерес учнів до трудових завдань, в них зростає почуття відповідальності за роботу, яку вони виконують.
Враховуючи позитивний вплив вимог точності на хід занять у майстернях, вчителі праці повинні самостійно розробляти ці вимоги, узагальнюючи досвід своєї роботи. Вимоги повинні визначатися окремо для кожної трудової операції з урахуванням того, в якому класі вони виконуються.
2. Норма часу.
З приводу нормування існує думка, що обмежувати час ви конання трудового завдання слід лише після того, як учні оволодіють прийомами виконання трудових операцій. При цьому виходять з того, що учні не можуть одночасно стежити за якістю виконання роботи і прагнути виконати її в певний строк, що при введенні норми часу на першому етапі навчання кількісні показники трудової діяльності підвищуються за рахунок якості. Така точка зору цілком спростовується досвідом роботи шкіл. Більш того, спостереження за роботою учнів V класу показують, що норма часу не тільки не примушує учнів працювати швидше за рахунок якості виробів, а, навпаки, привчає їх приділяти більше уваги точності та іншим технічним вимогам. Учні п'ятих класів дуже часто прагнуть швидше надати заготовці форми, заданої рисунком, та не стараються додержати заданої точності та чистоти обробки. При цьому вони, як правило, перевиконують норми часу. В таких випадках учитель пояснює, за рахунок чого досягається така «висока» продуктивність праці та пропонує доробити виріб. Таким чином, в даному випадку норма часу не викликає поспішності учнів, а, навпаки, стримує їх.
Нормування праці має дисциплінуючий вплив на учнів, привчає їх до економного використання часу. В VII—VIII класах нормування праці сприяє розвиткові технічної творчості, спонукає до раціоналізації, спрямованої на підвищення продуктивності. Прагнучи перевиконати норму часу, учні вносять пропозиції щодо раціоналізації технологічного процесу, удосконалення організації.
У практиці роботи промислових підприємств розрізняють два основних методи нормування праці: розрахунково-аналітичний та досвідно-статистичний.
Для шкільних майстерень більш прийнятий досвідно-статистичний метод. Він ґрунтується на суб'єктивному досвіді тієї особи, яка проводить нормування, або ж на досвіді виконання аналогічних робіт, якщо такий досвід був зафіксований на даному підприємстві. При цьому враховуються умови організації праці на даному конкретному підприємстві, а також те обладнання та інструменти, якими користуються в роботі.
Шкільні майстерні тепер оснащені по-різному. Обладнання тут дуже часто морально застаріле, інструментами користуються до цілковитої спрацьованості та ін. Дуже важливо й те, що учні 5-9 класів значно різняться своїм фізичним розвитком. Це особливо характерно, якщо порівняти хлопців і дівчат. Цілком зрозуміло, що фізичний розвиток не можна не враховувати при нормуванні праці. В таких умовах важко встановити єдині норми часу. Тому нормування часу покладається на вчителя, тобто на заняттях в майстернях застосовується фактично досвідно-статистичний метод нормування.
При визначенні норми часу дуже важливо правильно встановити час для відпочинку. Організм учня розвивається і тому не може нести тривалих фізичних навантажень. За даними досліджень, на струганні, пилянні та обпилюванні робота без перерви може тривати 20 хв, при різанні металів і роботі слюсарним молотком — 5—10 хв.
Тому слід не тільки встановити час відпочинку, а й порядок чергування відпочинку з роботою, а також темп роботи. Всі ці елементи режиму роботи визначає вчитель на основі спостережень за роботою учнів залежно від характеру їх діяльності.
Практична робота учнів на заняттях у майстернях будується з урахуванням їх знань. Тому, оцінюючи їх діяльність, треба враховувати, в якому обсязі та наскільки глибоко засвоїли учні матеріал програми.
4. Правильність виконання трудових прийомів.
Трудова операція складається з прийомів. Кожний прийом вироблений багаторічною практикою і виконується в такій послідовності і при такій конструкції рухів, яка забезпечує най меншу витрату фізичної праці робітника і в той же час — най більшу продуктивність. Тому вказівки вчителя про те. як тримати інструмент, якою повинна бути робоча поза та ін., учні повинні виконувати обов'язково.
5. Організація робочого місця.
Досвід роботи новаторів виробництва переконує, що правильною організацією робочого місця можна добитися значного підвищення продуктивності праці. Саме тому з перших занять у майстернях цьому питанню приділяється багато уваги. Вмінням правильно організувати своє робоче місце характеризується в значній мірі рівень трудової культури учнів.
6. Додержання правил техніки безпеки.
Праця в майстернях зв'язана з можливістю травмування, якщо порушуються правила техніки безпеки.
Можливість порушення правил техніки безпеки учнями досить реальна, бо вони часто проявляють властиву своєму віку безтурботність.
Треба знижувати оцінку тим учням, які порушують правила техніки безпеки, пов'язані з експлуатацією обладнання та інструментів, правилами виконання трудових прийомів та ін.
Знаючи, які вимоги ставляться до діяльності учнів у майстернях і враховуються, коли дається оцінка її наслідків, можна сформулювати критерії оцінок.
Поиск по сайту: