ПОЛІТИЧНА ПОВЕДІНКА

Учасниками політичного процесу є люди — і як лідери, і як члени соціальних груп та політичних партій, і загалом як осо­бистості. В якій би якості вони не виступали, їх поведінкою керують певні мотиви, цілі, в їх політичній діяльності виявля­ються емоції та настрої.

Науковці звертають увагу на те, що пояснення активності лю­дей за типом "стимул — реакція" не буде продуктивним. Реак­ція не завжди є тільки результатом якихось зовнішніх стимулів. Стосовно політичної теорії це значить, що немож­ливо пояснити ту чи іншу форму політичної поведінки (реак­ція тільки як результат безпосереднього впливу економічних, політичних та інших факторів). Стимули можуть бути ті самі, а поведінка у різних людей — різна. Тому всі форми відобра­ження політики у психіці людей опосередковані їх діяльністю, умовами життя, особистими цілями.

Для діяльності суб'єкта політики мають значення не тільки об'єктивні умови: стан економіки, соціальної сфери, розстановка політичних сил та їх вплив у суспільстві, традиції полі­тичної культури, але й суб'єктивні: стан політичної свідомос­ті, сприйняття суб'єктом даних об'єктивних умов. Такий підхід дає можливість виокремити для політико-психологіч-ного аналізу такі опорні категорії, як: мотиви участі в політи­ці, потреби, що задовольняються цією участю; цілі, цінності, ідеали, завдяки яким людина стає часткою якогось політич­ного цілого, ідентифікує себе з ним; емоції та настрої, які ви­словлюються в її діяльності; знання, інформація, думки, якими вонд володіє і які поширює.

Усе це багато в чому визначає реакцію, поведінку суб'єкта у політиці. Він може керуватися як альтруїстичними мотивами (зробити суспільство кращим, цивілізованішим та ін.), так і суто егоїстичними (прагненням до влади, багатства, популяр­ності). Мотив, штовхаючи людину до політичної діяльності, визначає також її мету та програму. Залежно від мотиву мета та програма дій, як правило, теж бувають альтруїстичними або егоїстичними. І не є таємницею те, що амбіційні цілі при­ховуються за благородними мотивами.

Важливо пам'ятати, що головним із мотивуючих факторів є потреба. Заради яких потреб люди включаються у політику? Можна сказати, що у прихованій або явній формі характер політичної поведінки (дії) визначають практично всі види по­треб: допитливість та потреба у самоствердженні, в бажанні проявити себе, у визнанні, самозбереженні свободи, потреба у владі, в бажанні возвеличити себе над іншими і т. ін. Тому при аналізі політичної діяльності особистості (просто індивіда або лідера) важливо виявити справжні потреби, якими вона керується. Це дає можливість передбачити характер та спрямо­ваність дій, мету, а отже — результат.

Людина потрапляє у певні рамки певної партії, оскільки статут та програма регламентують її діяльність. Це дає можли­вість передбачати стосунки з іншими політичними силами, а також владними структурами.

Для професійного політика це має суттєве значення, оскільки він, знаючи цілі і завдання якоїсь із партій, може передбачити її поведінку в тій або іншій ситуації, регулюючи стосунки з ін­шими силами, розробляти превентивні заходи для запобігання ворожнечі та напрузі у політичному житті суспільства.

Проте у реальному житті активна участь людини в політиці, особливо у вигляді прямої дії, приводить її не тільки до орга­нізованої сили (партія, рух), але й до неорганізованого нато­впу, маси.

Поиск по сайту: