АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПОЛІТИЧНА ПОВЕДІНКА

Читайте также:
  1. Антиконкурентна поведінка у вигляді зловживання монопольним становищем
  2. Вульгарна політична економія про кризи
  3. Девіантна поведінка особистості
  4. з курсу «Політична географія»
  5. Місце дисципліни «Політична поведінка» в системі підготовки фахівців означеного напряму.
  6. НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ «Політична риторика».
  7. Поведінка натовпу
  8. Політична географія кордонів
  9. Політична діяльність
  10. ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
  11. Політична думка епохи Відродження.
  12. Політична думка Київської Русі.

Учасниками політичного процесу є люди — і як лідери, і як члени соціальних груп та політичних партій, і загалом як осо­бистості. В якій би якості вони не виступали, їх поведінкою керують певні мотиви, цілі, в їх політичній діяльності виявля­ються емоції та настрої.

Науковці звертають увагу на те, що пояснення активності лю­дей за типом "стимул — реакція" не буде продуктивним. Реак­ція не завжди є тільки результатом якихось зовнішніх стимулів. Стосовно політичної теорії це значить, що немож­ливо пояснити ту чи іншу форму політичної поведінки (реак­ція тільки як результат безпосереднього впливу економічних, політичних та інших факторів). Стимули можуть бути ті самі, а поведінка у різних людей — різна. Тому всі форми відобра­ження політики у психіці людей опосередковані їх діяльністю, умовами життя, особистими цілями.

Для діяльності суб'єкта політики мають значення не тільки об'єктивні умови: стан економіки, соціальної сфери, розстановка політичних сил та їх вплив у суспільстві, традиції полі­тичної культури, але й суб'єктивні: стан політичної свідомос­ті, сприйняття суб'єктом даних об'єктивних умов. Такий підхід дає можливість виокремити для політико-психологіч-ного аналізу такі опорні категорії, як: мотиви участі в політи­ці, потреби, що задовольняються цією участю; цілі, цінності, ідеали, завдяки яким людина стає часткою якогось політич­ного цілого, ідентифікує себе з ним; емоції та настрої, які ви­словлюються в її діяльності; знання, інформація, думки, якими вонд володіє і які поширює.

Усе це багато в чому визначає реакцію, поведінку суб'єкта у політиці. Він може керуватися як альтруїстичними мотивами (зробити суспільство кращим, цивілізованішим та ін.), так і суто егоїстичними (прагненням до влади, багатства, популяр­ності). Мотив, штовхаючи людину до політичної діяльності, визначає також її мету та програму. Залежно від мотиву мета та програма дій, як правило, теж бувають альтруїстичними або егоїстичними. І не є таємницею те, що амбіційні цілі при­ховуються за благородними мотивами.

Важливо пам'ятати, що головним із мотивуючих факторів є потреба. Заради яких потреб люди включаються у політику? Можна сказати, що у прихованій або явній формі характер політичної поведінки (дії) визначають практично всі види по­треб: допитливість та потреба у самоствердженні, в бажанні проявити себе, у визнанні, самозбереженні свободи, потреба у владі, в бажанні возвеличити себе над іншими і т. ін. Тому при аналізі політичної діяльності особистості (просто індивіда або лідера) важливо виявити справжні потреби, якими вона керується. Це дає можливість передбачити характер та спрямо­ваність дій, мету, а отже — результат.

Людина потрапляє у певні рамки певної партії, оскільки статут та програма регламентують її діяльність. Це дає можли­вість передбачати стосунки з іншими політичними силами, а також владними структурами.

Для професійного політика це має суттєве значення, оскільки він, знаючи цілі і завдання якоїсь із партій, може передбачити її поведінку в тій або іншій ситуації, регулюючи стосунки з ін­шими силами, розробляти превентивні заходи для запобігання ворожнечі та напрузі у політичному житті суспільства.

Проте у реальному житті активна участь людини в політиці, особливо у вигляді прямої дії, приводить її не тільки до орга­нізованої сили (партія, рух), але й до неорганізованого нато­впу, маси.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)