Типи політичного процесу

Політичні процеси бувають двох типів: зовнішньополітичні та внутрішньо­політичні. Організаційна структура полі­тичної і державної влади – справжній стрижень політичного процесу, зумовлює ті чи інші обсяги полі­тичної активності населення, впливає на засоби політичної мобі­лізації громадян, панівні методи управління. Тому зміст політич­них процесів суттєво розрізняється в парламентських унітарних державах (Великобританія), у країнах з напівпрезидентсько-уні-тарним правлінням (Франція), в президентських системах, що поєднують поділ влади й федералізм (США), в державах з пар ламентсько-федералним правлінням (Канада) або в інших дер- жавних укладах. Зрозуміло, можливості розвитку політичного процесу залежать від спроможності політичної організації сус­пільства видозмінювати функції своїх ланок, швидко справлять­ся з перемінами в правлячій еліті і зміною лідерів, забезпечувати утворення нових необхідних політичних інститутів, структур тощо. З точки зору публічності, здійснення елітою і виборцями своїх функцій, явного або неявного відправлення державою повнова­жень та прерогатив, виділяються відкритий та прихований (тіньо­вий) політичні процеси.

Відкритий політичний процес визначається тим, що політичні інтереси соціальних спільностей, груп і громадян систематично виявляються у виборчих перевагах, програмах політичних партій і рухів, а також в інших формах публічних прихильностей людей до державної влади. При демократії це виражається в безперерв­них контактах між соціальними спільностями, групами, громадя- нами та інститутами, структурами влади, обговоренні і оспорю- ванні окремої та загальної мети і проблем, коректуванні здійснюваного під впливом громадської думки політичного кур­су. В умовах тоталітарних режимів висвітлюються інші риси полі­тичної взаємодії суб'єктів та інститутів влади: адміністративна безкрайність центру, всепроникаючий силовий вплив держави на рядових громадян тощо. Якщо ж в демократичних державах відкритість політичного процесу виражається у відкритості для гро­мадськості різних фаз прийняття політичних рішень, коректуванні програм, рекрутстві еліт, а також інших ділянок владної взаємодії громадян, то в тоталітарних режимах відкритість політичного про­цесу ніколи не поширюється на механізми управління й особливо на вироблення стратегічної та тактичної мети правління.

Тіньовий політичний процес базується на публічно неоформле-них політичних інститутах та центрах влади, а також на таких владних домаганнях соціальних верств, груп та окремих грома­дян, що з різних причин не передбачають спрямування до офіцій­них суб'єктів та об'єктів влади тощо. Центрами влади, до яких апелюють громадяни, виступають заборонені, нелегалізовані та невизнані суспільством структури (мафіозні клани, діючі на тій чи іншій території). Владно-політичний простір регулюється прий­нятими в таких центрах рішеннями, запропонованими ними за­собами та нормами реалізації мети, встановленими правами та свободами діючих суб'єктів. Тіньовий політичний процес може виступати і в альтернативній офіційній політичній формі (пара­зитування мафіозних структур на державних інститутах влади тощо), і в неальтернативній формі, коли вища влада певних інсти­тутів офіційно не афішується, але зізнається. Така ситуація до­сить типова.

Сучасний історичний період характеризується найбільш гли­бокою і всебічною кризою тоталітарних та авторитарних політич­них режимів у різноманітних регіонах світу. У деяких країнах демократичні домагання маскуються в авторитарну практику, в інших - справжній рух у бік демократії. Інколи насильство покликане нейтралізувати сповзання суспільства до повного краху і стану, близького до анархії. Для того, щоб оцінити неоднозначні зміни, що відбуваються в політичних системах, необхідна теоретична основа для порівняльного аналізу, здат­ного узагальнити найширшу різноманітність політичних сис­тем. Політичний розвиток - це зростання спроможності полі­тичної системи.

Поиск по сайту: