|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Режими політичного процесуУ межах політичного процесу явища влади політики розглядаються з точки зору руху і зміни їх звичайного стану. У політичній науці розрізняють три режими політичного процесу. • Режим функціонування не надає політичній системі нової якості і не виводить її за межі існуючих взаємин громадян та інститутів влади. Він відбиває здатність структур і механізмів влади до простого відтворення звичних і сталих відносин між елітою та електора-том, громадянами і державою, політичними партіями, органами місцевого самоврядування тощо. Політична традиція і наступність у політичних зв'язках учасників політичного процесу мають безумовний пріоритет перед будь-якими інноваціями з їх боку. • Режим розвитку характерний тим, що структури і механізми влади забезпечують якісно вищий рівень державної політики, який дозволяє адекватно відреагувати на виклик часу і нове соціальне замовлення громадянського суспільства. Це означає, що правляча політична еліта вірно визначилась щодо мети і методів управління відповідно до динаміки соціальної структури і співвідношення політичних сил всередині країни та на міжнародній арені. Згідно Т.Парсонсу, такий режим свідчить про підвищення пристосовних можливостей владних структур до зовнішніх соціальних умов і про ускладнення політичного процесу. • Режим занепаду і руйнування політичної цілісності означає регресивну спрямованість політики; у цьому випадку динаміка політичного процесу набуває негативного характеру відносно умов і норм цілісного існування політичної системи. У ній переважають ентропія (внутрішня невпорядкованість системи) і центробіжні тенденції, які ведуть до дезінтеграції її елементів. Неузгодженість дій суб'єктів політики і розпад режиму правління мають необоротний характер. У кінцевому підсумку це веде до втрати легітим-ності центральної влади та її здатності до управління. Це добре видно на прикладі постсоціалістичної Росії, де правляча еліта поки що не здатна адекватно відреагувати на соціально-економічні і духовні запити перехідної епохи. Такі режими характеризуються активізацією дій соціальних груп, які використовують різні канали та інститути влади для задоволення своїх суспільно значущих потреб. Перед'явлення ними своїх вимог до політичної системи і перевтілення їх у політичну волю свідчать, що зміст політичного процесу залежить як від якості механізмів політичної влади, так і від особливостей реалізації суб'єктами політики своїх політичних інтересів. Існують такі етапи здійснення політичного процесу: - етап презентації політичних інтересів соціальної групи інститутам, які приймають управлінські рішення (артикуляція інтересів); - етап прийняття політичних рішень і формулювання політичної волі; - етап реалізації політичної волі, виражений у формі управлінських рішень. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |